Гуманітарні інститути Національної академії наук України засудили розгін мітингувальників на Майдані та відмову від Угоди про асоціацію з ЄС. Про це сказав Микола Жулинський, 73 роки, директор Інституту літератури НАН України.
— Обіцянки про європейську інтеграцію влада не виконала і цим зрадила сподівання людей, — каже Микола Григорович.
Чому ваші співробітники підтримали Євромайдан?
— Бо розуміють, що без європейських стандартів у науці ми розвиватимемося повільніше. І відставатимемо від європейських інститутів.
Що для науки дасть євроінтеграція?
— Науковцям простіше брати участь у грантових проектах. Можна працювати через загальноєвропейські фонди й обмінюватися кадрами. Українська наука швидко опанувала би нові методи дослідження в багатьох сферах.
Яка ваша особиста позиція щодо подій в Україні?
— Президент не чує свого народу. Коли в Україні відбуваються страйки, він їде в Китай. Навіть не намагається знайти компромісів. Те, що відбувається на майданах, підготувала саме влада. Країна була налаштована на євроінтеграцію, а Янукович раптом не підписав угоду. Жорстокий розгін Майдану став ніби уколом для суспільства, що дав їм сили до протесту.
Урядовці кажуть, що для євроінтеграції бракує коштів. А президент не знав, що спецпідрозділ нападе на мітингувальників.
— Про кошти треба було думати півтора року тому, а не перед самим підписанням. У Вільнюсі Януковичу пропонували 20 мільярдів доларів позики. Він відмовився, бо мав домовленість із Путіним. А щодо дій "Беркуту" президент був у курсі. Це відмовка. Якби хтось спрямував спецназ проти його адміністрації, він теж нічого не знав би?
Наскільки реально Майдану добитися своїх вимог?
— Ця влада сильніша, ніж кучмівська 2004 року. А опозиція ставить надто високі вимоги — відставка президента, уряду, парламенту та підписання Угоди з Євросоюзом. Найреальніше — добитися відставки уряду. І для президента це — найкращий варіант. Він таким чином зніме напругу. Але, як бачимо, влада не хоче йти на поступки.
Тобто протестувальники програють?
— Навіть якщо не доб'ються жодної вимоги, все одно виграють. Це подія історичної ваги. Молодь має потужну громадську позицію, що згодом переросте в політичну силу. Євромайдан, ініційований студентством, не треба було перетворювати на політичну акцію. Я пам'ятаю голодування на граніті. Там не було ні блокувань уряду, ні захоплень адміністративних будівель. Але це було настільки сильно, що з ними почали рахуватися. Опозиція мала би просто допомогти організаційно — тепло, їжа, нічліг.
3 
1
Коментарі
2