Про застосування "Закону про засади мовної політики" в різних регіонах України та права національних меншин розповідає народний депутат Іван Попеску, 48 років, голова Румунської спільноти України.
— Закон має пряму дію. Немає потреби затверджувати регіональну мову на рівні села, міста, району або області. Це автоматична процедура. Кожен громадянин, який проживає на території адміністративної одиниці, де його мовна спільнота має щонайменше 10% може вимагати дотримання його прав. Але це лише в тому разі, якщо його мова знаходиться у переліку 18 мов, які затверджені законом. Якщо місцева рада або інші місцеві органи відмовляють громадянинові у виконанні закону, можна звертатися до суду або прокуратури.
Чому ж тоді низка місцевих рад Сходу та Півдня проголошують російську регіональною?
— Це декларації. Вони просто це підтвердили. Ці оголошення не мають сили окремого закону чи постанови, оскільки просто дублюють закон. Практично — це політична декларація, а не виконання закону по суті. Затвердили б вони це чи ні, російська однаково вже регіональна скрізь, де нею розмовляє бодай 10%. Так само як румунська, угорська чи інші регіональні мови. Тобто, це більше політичні декларації на Півдні та Сході, які ніякого значення не мають. Тому що зараз виборча кампанія, і ті місцеві ради легко зрозуміти. З іншого боку, ймовірно, вони мають засоби для того, щоб швидко наповнити змістом це поняття. Людей, які знають російську, які підготують документацію, які зможуть обслуговувати громадян тощо. Це ж їхні бюджети мусять це забезпечувати.
Але Чернівецька обласна рада досі не задекларувала румунську регіональною?
— Бо там немає більшості, яка б це зробила. Ми двічі піднімали це питання, — одного разу було 38%, пізніше 44%. Щоб задекларувати мову регіональною потрібно 50% + 1 голос. Такої більшості досі немає. Але, ще раз скажу, це лише формальність. Бо, по суті, не обласні ради визначають, чи мова регіональна. Закон має пряму силу. За останнім переписом румунська має бути регіональною в усій Чернівецькій області. Але ніхто не вимагатиме того, щоб у Заставнянському або Кіцманському районах службовці знали румунську мову. Бо там понад 90% складають українці. Немає потреби змушувати застосовувати румунську там, де немає мовців. Те саме з усіма мовами. А от у тих районах, де проживають румуни, чиновники румунську і так знають. До того ж, потрібен механізм реалізації закону. Це фінансові та організаційні заходи, які лягають на плечі місцевим бюджетам. Потрібно підготувати фахівців з різних галузей, викладачів тощо, які могли б вживати регіональну мову. Якщо регіони з російською мовою це мають, то нам потрібно все це окремо продумати.
Що саме продумати?
— Ось, наприклад, у якійсь районній раді немає людини, яка знає румунську мову. Це означає, що румуномовні не зможуть звертатися з запитами, їм не зможуть відповісти. Отже, коли звільниться місце в такій раді, на новий конкурс має бути віддано пріоритет людям, які цю мову знають. Або створити ці нові робочі місця. Або, наприклад, у школі не вивчається румунська мова. Навіть якщо її зробити факультативом, потрібен вчитель, якому треба платити гроші, забезпечити житлом тощо. Підготувати бланки документів, форми заяв, закупити підручники — на все потрібні кошти. Але основна проблема — це саме люди. Хоча в більшості районів, де проживають румуни, цю проблему давно розв'язано. Є депутати, голови або заступники голів рад, міст чи сіл, які знають мову. Є судді, міліціанти, які послуговуються румунською мовою. Але це мусить бути комплексна програма. Зазвичай її розписує уряд на виконання закону. Підготувати її, виписати бюджет — це три-чотири місяці. Тоді ми вже докладно знатимемо, що нам буде потрібно і скільки це коштуватиме.
Якщо не обов'язково мову затверджувати, як людина знатиме, де їй можна використовувати мову?
— Цей закон передбачає право громадян, а не право чиновників. Тобто, самі громадяни мають стежити за тим, щоб їхні права не порушували. Це вони утримують чиновників за власні податки. І це чиновник має вчити їхню мову, а не вони — мову чиновника. Водночас, регіональна мова буде впроваджуватися лише там, де самим людям буде це потрібно. Якщо не буде громадянської ініціативи, не буде на це запиту, ситуація не зміниться.
Чи не піде це на шкоду українській як державній?
— Українська є єдиною державною мовою в Україні. Україномовні громадяни мають право вимагати української мови на всій без виключення території країни від усіх без виключення державних службовців. Дотримання прав україномовного населення є пріоритетним. Але самі люди мають ці права обстоювати і захищати.
Чому, наприклад, в Ізмаїлі погодились на регіональну російську, але не погодились на болгарську?
— Бо тут відмінність між тими, хто належить до етнічної групи і тими, хто спілкується відповідною мовою. Статус регіональної надано не згідно з належністю до певної національності, а згідно з мовою спілкування. В Ізмаїлі 10% етнічних болгар, але дещо менше тих, хто спілкується болгарською.
Ми пропонували від початку роботи над законом, щоб регіональні мови набули чинності лише після 2013 року. На тоді запланований новий національний перепис населення. І вже за новими відомостями можна було б організувати роботу. Але перемогла політична позиція зробити це вже зараз. Бо вибори. Імовірно, що це візьме до уваги комісія, призначена президентом, - і можна буде внести відповідні зміни, щоб уникнути непорозумінь.
3 
8759
Коментарі
26