Православ'я, на відміну від католицизму, не визнає чистилища і, мабуть, має рацію. Бо якщо пекло і рай — не десь і колись, а тут і тепер, тобто не є якимсь місцем, а лише станом душі, то й чистилищем мало би бути не якесь потойбіччя, а наше повсякденне життя — з усіма його злетами і падіннями.
Моя кума Іра — не християнка, а радше буддистка. Вона не вірить, що спасіння осягається молитвами і постами, радше — повсякденними справами. Тобто воно є процесом, а не результатом.
Іра кожного тижня прибирає під'їзд будинку
— Розумієш, — пояснює Іра, — ми всі живемо на маленькому клаптику суші, на який зусібіч насувається хаос і темрява. І тому мусимо кожного дня боронити цю свою територію.
Я, здається, її розумію, тому що бачив, як голландці відвойовуть свою землю у моря, а ізраїльтяни — в пустелі. Але де взяти стількox українців, здатних будь-що відвойовувати? І, головне, що робити з тим хаосом, що всередині?
Іра, здається, знайшла свій спосіб. Час до часу вона з подібними диваками вирушає на Труханів острів повизбирувати сміття. А ще щотижня прибирає під'їзд будинку — після того, як інші мешканці гордо відмовилися робити це за чергою. А ще садить на балконі квіти, аби хоч якось зрівноважити засилля трусів і слоїків на сусідніх балконах.
— Даремно стараєшся, — кажу їй. — Рагулі все спартачать. Глянь лише, що вони примудряються зробити з Хрещатиком за вихідні!
— Це їхні проблеми, — відказує Іра.
— Тобі б жити в Японії, — кажу. — Там під час футбольного чемпіонату світу місцеві вболівальники приходили на стадіон із пластиковими пакетами, щоб прибрати сміття за вболівальниками з інших країн.
— Японія — тут, — каже Іра й постукує себе пальцем по лобі. — А якщо її тут нема, то куди не їдь — буде те саме.
1 
1
Коментарі
7