Про уявну географiю дуже добре написав Ларi Вулф у "Винайденнi Схiдної Європи", а ще перед тим — Норман Девiс. Той самий, якому належить крилата фраза про те, що привласнена росiянами "Малоросiя" насправдi не є малою, анi, тим бiльше, Росiєю.
Уявна географiя — це те, що iснує в наших головах i далеко не завжди узгоджується з реальнiстю. Найвiдомiший приклад — приписування мiста Вiдня до Захiдної Eвропи, а Праги — до Схiдної. Хоча розташована вона насправдi кiлометрiв на 60 захiднiше.
Живучи довший час у Вiднi, я запитував кого тiльки мiг, як далеко, по-їхньому, до України: приблизно, як до Швейцарiї чи далi? Всi як один вiдказували, що Швейцарiя, звiсно, ближче, хоча насправдi — на 100 км далi.
Сьогоднi при зустрiчi всi iноземцi мене запитують, як там справи в Києвi. І недовiрливо похитують головами, коли я кажу, що загалом нормально, що бойовими дiями охоплено приблизно 5 відсотків української територiї, i що термiн громадянська вiйна не надто пасує до ситуацiї, за якої по другий бiк фронту перебувають громадяни цiлком iншої країни.
Утiм, українськi уявнi мапи мало чим вiдрiзняються вiд чужоземних. Моя знайoма поетка була щиро здивована, коли я сказав, що Японiя — зовсiм не крихiтний острiв: її територiя — двi третини укрaїнської. Але ще бiльше вона була вражена, що я вiдпустив доньку до Пiвденної Африки, де, на її думку, бушує ебола. Що ебола насправдi бушує у Сьєра-Леоне, i що до Кейптауна звiдти приблизно така сама вiддаль, як i до Києва, — вонa, здається, так i не повiрила.
В усiх цих пригодах я подумки дякую батьковi, який заохочував мене в дитинствi малювати мапи з пам'ятi. От тiльки до мапи Донбасу ми з ним так i не дiйшли. Тепер доводиться надолужувати.
1 
1
Коментарі
1