Їду до мами й питаю, чи купити їй якихось продуктів. Каже, що все є. Захотілося пирога із сиром, цікавлюся, чи взяти курячих яєць.
– Уже взяла десяток у Марти. У неї свіжі й не дорожчі, ніж на базарі. І їй добре, й мені ближче. Але в неї горе, – розповідає мати.
Виявляється, син вернувся з фронту з важким пораненням голови. Тітка Марта спершу доглядала його в госпіталі, а потім поклала в місцеву обласну.
– Я його спершу не впізнала – так змінився. Марта каже, що починали все спочатку. Вчили наново із сином абетку. Читали по складах. Уже може розмовляти по телефону, але з ним треба говорити повільно, щоб устигав розуміти й відповідати. Питаю маму, як тітка Марта це пережила.
– Каже, надивилася такого в госпіталі, що самій реабілітація треба. Випила всі таблетки від тиску, а вони не беруть. Хоче, щоб ті, хто "стомилися від війни" знали, якою ціною дається перемога.
– А син?
– А син радий, що живий.
1 
1
Коментарі