Головний редактор Першого Національного телеканалу Христина Стебельська має кредо: "Ніколи не відбиваю чужих чоловіків, не пам'ятаю, скільки мені років і не розмовляю російською". Розповідає, як за 17 років її роботи українізувалося українське телебачення.
- Коли я 17 років тому очолила редакцію Народної творчості Національної телекомпанії України, головним акцентом у моїй роботі було шляхетне українське мовлення в ефірі. Я приїхала до Києва з Івано-Франківська і зрозуміла, що з двох тисяч співробітників у нас лише, може, 10 максимум людей, які думають і розмовляють у житті винятково українською мовою. Це для мене був шок. Навіть було шоком те, що провідні академіки, вчені, митці, літературознавці, критики, які послуговуються в кадрі українською мовою, вдома з родиною спілкуються російською. Очевидно, що державний телеканал повинен витримувати чистоту літературної української мови. Це другий мовний університет. Проблема в тому, що ведучий виходить зі студії й потрапляє в російськомовне середовище. Так як у школі: діти навчаються українською, а на перерві спілкуються між собою російською. Очевидно, що треба розуміти причину того. Ми не творимо сучасне прогресивне креативне українське середовище, не розвиваємо наших традицій, щоб вони привертали увагу дітей і молоді, ми не продукуємо багато українських книг і мовних програм на телебаченні. І маємо результат.
Шоковані чільники різних держав, коли наші посадовці урочисті промови виголошують чужою мовою. Це нонсенс. Змусьте француза, щоб він прийшов на засідання європейської інституції і почав говорити італійською мовою чи англійською. Кожен говорить своєю державною мовою, не дивлячись, що в деяких державах є двомовність. Це офіційна позиція.
Я була дуже здивована, коли побачила, що Національна телекомпанія подала прохання в державний комітет збільшити квоту російської мови в ефірі Першого Національного телеканалу, а зменшити — української. Бо запрошені ведучі і зірки, які ведуть ток-шоу, для яких зручно розмовляти російською мовою. Так само, як і для наших політиків. Вони приходять в кадр і навіть не замислюються, що вони державні службовці, і повинні відповідати цьому статусу і висловлювати свої позиції державною українською мовою.
За 30 років, що ви на телебаченні, бачите мовний прогрес у цій сфері?
Коли я розпочинала свою телевізійну кар'єру, я бачила прагнення журналістів та операторів повернутися до свого українського коріння. Нема проблем. Хай людина ще спілкується російською мовою, але нехай вона вчиться відчувати себе українцем з діда-прадіда. Ми всією редакцією їздили на українські свята, театральні вистави, літературні дискусії. Люди про Україну і її історію таке довідувалися, що їм щелепи відвисали. Тому головне — почати себе ідентифікувати з українським середовищем. Тоді й на мову вдасться перейти плавно. Зараз утворюються комерційні телеканали, куди приходять інвестори і перше, що вони роблять — перекладають іноземні фільми українською. Я пригадую голлівудський серіал "Династія", який був дубльований довершеною українською мовою.
Часом російськомовні українці кажуть, що відчувають комплекс через свою російськомовність і соромляться перейти на українську через "азарівський" акцент. Як цьому зарадити?
Має бути міра доброї толерантності у ставленні до людей, незалежно від того, якою мовою людина розмовляє. Питання мови дуже політизується. Я мала гіркий досвід минулого року спостерігати за виборчою кампанією в Україні зсередини. Багато політиків, які належать до демократичного крила, використовували питання мови як протиставлення себе всередині українського середовища. Середовище свідоме, патріотичне, національне, в якому мова живе, твориться, розвивається, ділилося рівно на дві половини: ти наш, ти не наш. Що це? Дуже легко людей розсварити і поставити себе на чолі якогось табору. Не треба когось заперечувати. Просто треба вміти представити щось краще. І тоді люди хотітимуть розмовляти тим, що краще.
Люди не хочуть вже незалежної України. Катастрофа. Бо люди так бідно живуть і постійно бачать політичні чвари, що втомилися вже від цього. Я проїхалася Україною і просто дивуюся, як люди це терплять. Покладають надію на Бога, на свій садочок, на свій городець, і вже ні від кого нічого не сподіваються, а молодь мріє виїхати.
Як ставитеся до практики вживання правопису 1927-року, до якої частково вдався канал СТБ?
Потрібен був такий експеримент, бо люди згадали довершені форми, шляхетні: "етер", "евро". Такий експеримент має право на життя. Але мова - живий процес. Сучасна літературна мова має свої закони і свої правила. Треба орієнтуватися на працю академіків та вчених — для того пишуть словники, щоб ними послуговуватися.
2 
1
Коментарі
77