пʼятниця, 30 жовтня 2015 05:00

"Мені не шкода нічого. Я б і серце своє віддала"

— Найтяжче було, коли допомагав пораненому бійцеві Максиму. Він чи то з Полтавщини, чи з Дніпропетровщини. Дуже схожий на мого сина. Кров била з-під бронежилета. Поки дізналися причину поранення, поки добралися до рани, втратив її багато, — розповідає отець Василь Іванюк, 44 роки, декан Краматорського деканату Української греко-католицької церкви. Він на Донеччині організовує допомогу бійцям, біженцям, дітям з обмеженими можливостями. Служив у 93-й механізованій бригаді, потім у 69-й, 30-й.

Отця Василя 28 жовтня нагороджують відзнакою Блаженного Великомученика Омеляна Ковча — греко-католицького священика, який в часи Другої світової рятував євреїв, за що був ув'язнений. Загинув у концтаборі Майданек. П'ята церемонія вручення пройшла в Будинку вчителя, на вул. Володимирська, 57, у Києві. Нагороджують людей, які показують особистий життєвий приклад жертовності й гуманізму, здійснили героїчні вчинки. Цьогоріч лауреатами також стали польська громадська організація "Фонд міжнародної солідарності", канадійці Уляна й Марко Супруни, Ізраїльська благодійна організація "Друзі України в Ізраїлі", киянка Клавдія Поліщук.

— Інший дуже тяжкий момент, коли о пів на другу подзвонив невідомий мені боєць і в розпачі попросив помолитися за його однополчан. Хлопці були в оточенні, кільце швидко звужувалося. Казав: "Мабуть, до ранку загинемо". Я його заспокоїв: "Не переживай, зараз відправляю до тебе янголів". А сам упав на коліна, і з півгодини плакав і молився, — у почервонілих очах отця Василя блищать сльози. — Вони не лише вийшли з оточення неушкоджені, а й підбили сім одиниць бронетехніки противника. Мій син Олександр уцілів при звільненні Дзержинська. Хоча з бронежилета витягли вісім куль.

Працюю на Донбасі з місцевим населенням. Переконую кидати зброю. Декому достатньо мого слова. Вони бояться того, як їх сприйме українське суспільство. Окрім цього, маю п'ять парафій, мушу їм служити. Також волонтерю. За день у середньому 108 дзвінків на мобільний.

Уляна й Марко Супруни прийняли українське громадянство в час війни. Заснували волонтерський проект "Захист патріотів", через який пройшли курси тактичної підготовки 19 тис. солдатів і 3 тис. курсантів військових училищ. Роздали бійцям понад 16 тис. аптечок. Допомогли сотні солдатам пройти реабілітацію за кордоном.

93-річна Клавдія Поліщук віддала свої заощадження на лікування поранених бійців.

"Мені не шкода нічого. Я б і серце своє віддала, але воно старе, вже нікуди не годиться", цитує слова Клавдії Поліщук ведучий церемонії нагородження. Жінка прийти по відзнаку не змогла.

Зараз ви читаєте новину «"Мені не шкода нічого. Я б і серце своє віддала"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути