пʼятниця, 27 липня 2018 06:00

"Спитала: "Ти маму любиш?" Вона кивнула головою й померла"

Автор: Михайло УХМАН
  Віра Петрівна третій рік живе в ”Будинку милосердя” у селі Катеринівка Мар’їнського району на Донеччині. 2015-го після обстрілу втратила трьох дітей і житло
Віра Петрівна третій рік живе в ”Будинку милосердя” у селі Катеринівка Мар’їнського району на Донеччині. 2015-го після обстрілу втратила трьох дітей і житло

— Думала, в старості мене діти доглянуть. Та їх забрала война. Прилетів снаряд із Донецька. Розвалив хату. Двоє зразу погибли. Дочка Люда пролежала ранєна до вечора. Спитала її: "Ти маму любиш?" Вона кивнула головою й померла, — плаче 78-річна Віра Петрівна. Третій рік мешкає в "Будинку милосердя" для самотніх людей літнього віку в селі Катеринівка Мар'їнського району Донецької області.

Родом жінка з Ганнівки Добропільського району на Донеччині. Мала власний будинок, тримала господарку. Після обстрілу 2015 року втратила житло й дітей. Перебралася в притулок.

"Будинок милосердя" розташований на околиці села. Його відкрили при православній церкві. Тут постійно чути артилерійську канонаду або гул кулеметів. Лінія розмежування між російськими окупантами й українськими військовими проходить за 12 км.

Притулком опікується сільський священик.

— У різні пори року тут мешкає до 30 людей. Багато з них втратили домівки через обстріли, — говорить отець Роман, 40 років. — Багатьох вигнали з дому діти, аби привласники житло. Є такі, що не мають рідних, тому попросилися в притулок.

— До війни нам допомагали меценати. А зараз виживати скрутно, — продовжує священик. — Багато підприємців переїхали в мирну Україну. Тому доводитья все тягнути власними силами. Маємо невеличке фермерське господарство. Самі про нього дбаємо.

90% пенсії мешканці "Будинку милосердя" віддають у бюджет притулку.

— Діватися їм нікуди. Ці люди, яким по 70–80 років, нікому не потрібні, — каже отець Роман.

Знаю, що на такі будинки державного типу влада виділяє чималі кошти. Аби нам дали фінансування, прийняли б до себе ще десятки знедолених людей.

— У мене є дві дочки — одна живе в Києві. Інша — на Донбасі лишилася. Вигнали мене, щоб забрати квартиру, — говорить 79-річна Ольга Макарівна. В якому місті жила, жінка не уточнює. Починає плакати, витирає сльози хусткою. — Хороший побут не може заглушити сліз і розпачу. Я маю тут все необхідне, але почуваюся сиротою.

Подібні притулки є в сусідніх селах Новомихайлівка й Єлизаветівка Мар'їнського району. Там живуть майже 60 людей.

Медиків привозять благодійні організації

— "Будинок милосердя" в Катеринівці Мар'їнського району Донецької області тримається на волонтерах. Щоб прогодувати майже 30 людей, потрібні великі кошти. А в отця Романа їх немає, — каже Тетяна Миколаївна з благодійного фонду "Проліска".

Медиків привозить благодійна організація "Медекс". Вони працюють у зоні бойових дій — лікують населення прифронтових територій.

— Це лікарі вузьких спеціалізацій — кардіологи, невропатологи, гастроентерологи, — говорить засновник "Медекс" Андрій Білоног. — Медична ситуація в країні плачевна, а в зоні бойових дій — катастрофічна. Але це замовчують і не виносять на публіку. Тому громадськість вважає, що ситуація під контро­лем.

Зараз ви читаєте новину «"Спитала: "Ти маму любиш?" Вона кивнула головою й померла"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути