12 травня у прямому ефірі прогнозу погоди на Національному радіо Людмила Савченко розкритикувала владу. Наступного дня її, начальника відділу метеорологічних прогнозів Гідрометцентру, замінили іншими ведучими. Прогноз відтепер записуватимуть, а перед ефіром його прослуховуватимуть випускові редактори.
— Не можна залишатися байдужим до природної краси, що доповнюється ніжними запахами бузку та конвалій, мелодійними трелями птахів, — сказала під час прямого ефіру Людмила Іванівна. — Часом здається, що такі чудові дні дарує нам природа як компенсацію за той безлад, беззаконня та несправедливість, що відбуваються в нашій країні. Не зрозуміло, як можна не любити цей райський куточок на землі, цю країну, український народ, щоб так знущатися з нього. Поки що нас пестить лише лагідне весняне сонечко. Воно і завтра зігріватиме теплом жителів усієї України — від Сходу до Заходу, від північних областей до Криму. Хоч погодні умови в цих регіонах часом бувають різні, та український народ єдиний і, дай Боже, щоб нас ніколи і нікому не вдалося роз'єднати.
Після цього Людмила Савченко розповіла про прогноз погоди в Україні. Додому після ефіру пішла о 19.30. Каже, почувалася спокійно. Дорогою їй подзвонили двоє колег і похвалили. На електронну пошту досі приходять листи з підтримкою.
— Вирішила, що це буде мій останній ефір, — говорить телефоном у вівторок, коли домовляємося про зустріч. — У той день у мене був такий настрій і я хотіла це сказати. Особливо не шкодую. Це не були думки одного дня, це моя громадянська позиція.
18 травня зустрічаємося в її кабінеті на п'ятому поверсі в Укргідрометцентрі на вул. Золотоворітській. На стінах та підлозі багато вазонів із квітами.
— Тільки не треба з мене робити ні героя, ні навпаки, — просить Людмила Іванівна. — Я не для реклами це сказала, а справді так відчувала. Я — звичайна українка. І мені не байдужа доля країни. Іду на роботу через Ботанічний сад, де магнолії квітнуть. Справжній рай. І на його фоні бачу бомжів на лавах. Молодь не може побудувати елементарного житла. Багаті швидко багатіють, а загальна маса народу з кожним днем бідніє. Я хочу жити в цій країні, і щоб діти й онуки жили тут. Щоб не доводилося виходити на оті майдани та протистояння.
Написати виступ із критикою влади вирішила після подій у Львові 9 Травня. Там побилися представники патріотичних і проросійських партій через використання радянської символіки.
— Не треба було розділяти народ, зіштовхувати Схід із Заходом. Ми ж одна країна, — продовжує Людмила Іванівна. — ОМОН і міліція — теж українці. Люди, які це роблять, не люблять свою країну.
Дзвонить стаціонарний телефон. Людмила Савченко дивиться на слухавку, але не піднімає.
— Червоний уже телефон, — зауважує.
Кілька разів нагадує, що вона — позапартійна, і що озвучила власну точку зору.
— До мене ніяких санкцій, нічого. Сама розповіла керівнику Миколі Кульбіді. Він спитав: "Чому?". Я пояснила. Кульбіда сказав, що я не мала права використовувати з іншою метою час, який мені наданий для прогнозу. Я погодилася, що вчинила неправильно, коли використала цей час.
Людмила Іванівна незабаром піде у відпустку. Сподівається, коли повернеться, галас навколо її виступу спаде.
2 
1
Коментарі
3