У вівторок 21-річний Михайло Забруцький із села Гайдош, що на Закарпатті, пас корів на пасовищі за кілометр від села. Раптом вони почали ревіти. Чоловік побачив, як до них від лісу біжить вовк.
— Спочатку мчав на корів, потім побачив мене, покинув корів — і на мене, — розповідає Михайло. — Я гукнув собаку Блека. Той кинувся вовкові навперейми. Та звір схопив собаку за ошийника, швирнув убік — і знову до мене.
Вовк схопив Михайла за ногу й потягнув за собою. Він упав, на ходу дістав телефона й подзвонив додому. Каже, добре, що мав на собі шкіряні черевики. Звір їх не прокусив. Ноги лишилися цілі.
За хвилину отямився пес. Навчений захищати хазяїна, він кинувся на звіра. Через кілька хвилин бою вовк почав повільно задкувати. Відійшов на метр, постояв хвилин зо три, повернувся й неквапно пішов.
— Син додзвонився, але вдома була лише жінка. Я возив картоплю, — згадує батько Михайла 45-річний Василь Забруцький. — Прибігла на поле й кричить, що вовки на худобу нападають. Я одразу на пасовище. Вовка вже не було. Забрав сина й пішли додому.
Близько п"ятої вечора того ж дня вовка зустрів односельчанин Юрій Бушко. Очевидно, звір, полишивши Михайла, попрямував на сусіднє пасовище. Юрієві важко говорити, на обличчі — пов"язка, на ранах запеклася кров. Покусані й перев"язані ноги.
— Я сиджу, бачу — кози тікають. Устав, дивлюся — вовк козу схопив. Побачив мене — і на мене! — згадує Юрій. — Штовхнув на землю, став за ноги хапати. Я почав відбиватися, і він мене за горло схватив. Руками схопив його за челюсть, узяв і розтягнув — почав роздирати. Тоді вовк мене кинув і до кози. Забрав її й побіг до лісу.
Стікаючи кров"ю, Бушко зібрав інших кіз і побіг до села.
Увечері родина Забруцьких за столом згадувала, як з вовком воювали. Сміялися.
— Після випуску новин син вийшов до туалету на задньому дворі. Чую — крики. Вибігаю, а на мене вовк, — каже Василь Забруцький.
— Не встиг штани натягнути, вискочив з туалета, бачу — вовк виліз із-під машини, йде у двір. Батько вийшов з кухні — вовк на нього!
Чоловік вхопив вовка за шию й кинув на землю. Підбіг Василь, і разом притисли його до землі. Так тримали, поки менший син Микола з кухні не виніс ножа й не всадив у шию.
Нині поранені чоловіки лежать у травматологічному відділенні ужгородської лікарні. В обох Забруцьких відкушені великі пальці на руках та поранені ноги. Вовка спалили селяни.
— Кажуть, що був скажений. Бог його знає, — говорить Василь Забруцький. — Зробив нам біди. Треба буде пластичну операцію на пальці робити. Та головне, що живі лишилися.
2 
1
Коментарі