Кличко і його оточення вважає нижче своєї гідності займатися буденною кропіткою роботою

Кілька останніх тижнів пристрасті по виборам київського мера і Київради зайняли у внутрішньополітичному житті країни 2-е місце після блокування опозицією ВР і можливого розпуску парламенту. І це не дивно: всі демократичні сили в Україні розглядають їх як найважливішу подію напередодні президентських виборів 2015 року.

Чи стануть київські вибори "Сталінградом" для влади?

Вибори столичного голови повинні, за розрахунками опозиції, стати свого роду "Сталінградською битвою", яка покладе початок кінця панування режиму Януковича і Партії регіонів. Головною проблемою при цьому називається неясність позиції Віталія Кличка, як найбільш рейтингової кандидатури від демократичних сил стосовно його участі в цьому заході.

Відмова лідера партії УДАР однозначно відповісти "так" чи "ні" на регулярно задані журналістами і сподвижниками з опозиційного табору питання про боротьбу за мерську посаду, і аморфні коментарі з цього приводу найближчих соратників Кличка сприймаються вже як відвертий фарс.

Причина такої поведінки очевидна. Кличко і його команда інтуїтивно відчувають, що обрання Віталія Володимировича головою Київради і діяльність його на цій посаді дискредитує лідера УДАРу перед президентськими виборами.

Це дійсно так. По-перше, нинішня розділеність мерських обов'язків голови Київради і глави КМДА не залишає першому ніяких реальних важелів впливу на соціально-економічну ситуацію в столиці. Він у кращому випадку змушений буде виконувати роль системного критика дій глави КМДА.

В результаті Кличко мимоволі знизить свій рівень іміджевої протестної діяльності із загальнодержавного до міського. Причому при певному збігу обставин голова Київради за підтримки опозиційної більшості депутатів може увійти в клінч з головою міськадміністрації, що неминуче призведе до дестабілізації процесу функціонування столичного господарства.

По-друге, якщо все ж таки президент під тиском опозиції та громадськості погодиться з'єднати для Кличка, як було до Черновецького і як належить за законом, повноваження обох постів, це ще більше дискредитує його перед виборцями за той короткий термін, що залишився до президентських виборів.

Посада мера є в першу чергу управлінсько., у другу - господарсько., і лише в третю - політично.. Кличко має лише невеликий досвід останнього виду діяльності. А управляти багатопрофільним столичним комунальним господарством, тим більше в умовах конфронтації з центральною владою, архіскладно.

Досить однієї зими, подібної нинішній, або, наприклад, вміло підлаштованої Ахметовим аварії на "Київенерго", в результаті якої були б на пару днів знеструмлені декілька районів столиці, щоб авторитет Кличка як мера значно знизився.

З цієї точки зору Віталію Володимировичу далеко до мерського професіоналізма Олександра Попова - при всіх недоліках і зловживаннях команди останнього.

По-третє, столичне комунальне господарство та статті витрат на його діяльність міського бюджету - надто ласа спокуса, щоб хоч хтось із команди лідера УДАРу не захотів "погріти руки на них". Навіть, якщо помріяти, що всі члени мерської команди Кличка проявлять кришталеву чесність, можна не сумніватися - опоненти з президентської адміністрації і Партії регіонів сфабрикують корупційні скандали навколо їх діяльності (як, наприклад, це було з "справою бютівських педофілів").

По-четверте, Кличко і його найближче оточення вважає нижче своєї гідності займатися щоденною буденною кропіткою роботою з широкими верствами населення. Вони надають перевагу галасливим суспільно-політичним та благодійним акціям, на яких можна добре попіаритися і заробити політичні дивіденди.

ЖКГ та молоді партійні кар'єристи УДАРу

У вересні 2011 року я вступив в партію УДАР, так як побачив у Віталієві Кличку лідера, який, на відміну від більшості інших відомих політиків, не забруднений у корупції, придбав публічним шляхом свої капітали, має досвід життя в розвинених західних країнах і волю добиватися великих цілей.

Вступив не для того, щоб зайняти будь-яку посаду або отримати з цього якісь дивіденди, а щоб своїми знаннями, досвідом партійної та громадської роботи допомогти налагодити діяльність Печерської районної парторганізації.

Для цього в кінці вересня 2011 року був запропонований проект "Створення системи громадського контролю над ціноутворенням у ЖКГ". Його первісною метою було надання допомоги мешканцям багатоквартирних будинків з повернення переплат за опалення, які ЖЕКи, незважаючи на вимоги законодавства, відмовлялися їм у той час повертати.

Суми затиснутих грошей по одному багатоповерхового будинку коливалися, залежно від його масштабу, від кількох сотень до кількох мільйонів гривень, а по різним районам Києва - від декількох десятків до декількох сотень мільйонів гривень.

Мною, як головою "Товариства мешканців багатоквартирних будинків Печерського району", рядом керівників інших громадських організацій та деякими активними мешканцями були подані заяви та скарги в правоохоронні органи, Антимонопольний комітет та Київську держадміністрацію. Столична прокуратура змушена була почати відповідні перевірки.

Однак сил правоохоронних органів недостатньо, щоб швидко охопити такі масштабні махінації. Та й вони особливо по таких справах "не чешуться". Тому виникла ідея, надаючи громадянам допомогу в рішенні вищеназваного питання, зміцнити районні парторганізації УДАРу.

Для практичного здійснення проекту було потрібно тільки сформувати Інформаційний центр з декількох професіоналів в проблемах ЖКГ і розкидати у поштові скриньки багатоквартирних будинків короткі листівки відповідного змісту із зазначенням телефонів для звернення.

Реалізація проекту передбачала залучення на районному рівні всіх членів партії УДАР. Інформаційний центр повинен був приймати дзвінки громадян та від їх імені готувати і надсилати заяви в органи прокуратури, а потім відстежувати їх подальші дії.

Почати здійснювати проект планувалося за рік до парламентських виборів. Тому задіяння у ньому всіх членів партії було б хорошим тренінгом напередодні 28 жовтня 2012. Реалізація проекту не вимагала значних грошей.

Керівництво Печерської райорганізації УДАРу на словах підтримало проект, але відіслало для його затвердження до керівника апарату Центрального виконкому партії Олексію Рябикіну (не плутати його з дядьком Павлом Рябикіним, який став народним депутатом за списком УДАРу).

Того мій проект зацікавив. Однак з метою його удосконалення Рябикін протягом 2-х місяців водив мене по різним експертам, пропонував виступати перед партійним активом, чотири рази доручав доопрацювати текст проекту.

В кінці листопада 2011 мене запросили на нараду в офіс депутатської фракції партії УДАР на Володимирській, на якому були присутні Олексій Рябикін, голова депутатської фракції у Київраді Наталія Новак та керівник апарату депутатської фракції у Київраді Володимир Бондаренко. Я черговий раз (напевно, вже 15-й) розповів про свій проект. Головним лейтмотивом заперечень 2-х останніх стала думка, що якщо проект не піде, то це принесе шкоду партії.

Мої контраргументи почуті не були. Резюме Рябикіна і Бондаренко було наступним: здійснювати проект не будемо, щоб як би чого не вийшло. На прохання використовувати мій потенціал для реалізації якого іншого проекту відповіли, що нічого іншого вони запропонувати не можуть.

Озвучений мною по закінченню розмови висновок, що не можна в молодому віці, будучи партфункціонерами, так відверто перестраховуватись, і у своїй політичній кар'єрі будувати розрахунок не на повсякденну кропітку працю з простими людьми, а на те, що можна виїхати на вершину влади завдяки авторитету свого лідера , - був сприйнятий Рябикіним і Бондаренко з великою образою.

Ціна прорахунків на парламентських виборах

Відмова штатних партфункціонерів УДАРу від масової роботи з громадянами за рішенням їхніх нагальних проблем силами членів партії позначився на результатах парламентських виборів в Києві. Склалася парадоксальна ситуація: незважаючи на те, що напередодні 28 жовтня 2012 Віталій Кличко мав у столиці найвищий рейтинг серед усіх претендентів на посаду мера, "Батьківщина" в Києві набрала 30,96% голосів виборців, а УДАР - 25,47%. Причому по мажоритарних округах столиці став депутатом лише один представник партії Кличка - Віктор Чумак.

До слова сказати, на завершальному етапі недавньої виборчої компанії керівництво Київської міської та Печерської районних парторганізацій УДАРу не спромоглося навіть залучити рядових членів до агітаційної роботи. Про низький рівень внутрішньопартійної роботи в УДАРі свідчить і той факт, що, наприклад, у Печерській організації столиці вже два роки не проводилися партійні збори. Більш того, її керівництво вже півтора роки не може вручити новим членам партійні квитки.

Говорячи про результати парламентських виборів 2012 року не можна не згадати і ще один серйозний прокол керівництва партії УДАР, який знизив її результати. Як відомо, наприкінці вересня минулого року соціологічні дослідження зафіксували факт, що рейтинг УДАРу десь на 1,5% -2% перевищив рейтинг "Батьківщини".

Але ця ситуація довго не протрималася. Вже до середини жовтня соціологічні виміри засвідчили, що рейтинг "Батьківщини" знову вирвався вперед. Результати ж парламентських виборів принесли ще одну несподіванку: УДАР замість прогнозованих йому "екзит-полами" 15,5% -16% голосів отримав лише 13,96%.

Чи було це результатом статистичної помилки, як кажуть соціологи, чи все ж щось реально сталося? На наш погляд, причиною стало аморфне ставлення Віталія Кличка до закликів лідерів "Об'єднаної опозиції" і "Свободи" підписати перед виборами коаліційну угоду.

Не додає підтримки Кличку і нещирість його ряду публічних заяв. Так за кілька місяців до виборів він почав закликати своїх колег з опозиції провести праймеріз кандидатів у депутати від трьох опозиційних сил. Висловлювань з цього приводу було предостатньо. Але за фактом вийшло, що висунуті УДАРом кандидати в депутати по мажоритарних округах не були навіть обговорені на зборах районних парторганізацій.

Чи здатний Кличко отримувати уроки зі своїх помилок?

Уроки парламентських виборів свідчать, що, по-перше, у Віталія Кличка немає команди, яка б у разі його перемоги на мерських виборах у Києві могла б більш успішною, ніж сьогодні команда Олександра Попова, управляти столицею. Його найближче оточення вважає, що занадто для них дрібно займатися господарською "битовухою". Заняття лідером УДАРу посади градоначальника нічого, крім проблем і зниження авторитету, йому не принесе.

По-друге, Кличко, якщо він націлився на президентський пост, необхідно перестати демонструвати політичну розмитість і гнучкість, а відразу чітко висловлювати свою позицію. Тобто показати в політиці такі ж якості, як і в боксі. Люди швидше зрозуміють і пробачать йому помилки, породжені рішучими діями, ніж демонстровану їм сьогодні показушну хитрість і невизначеність.

По-третє, щоб бути не імітованим, а по-справжньому партійним лідером, Віталію Володимировичу необхідно напередодні президентських виборів перестати орієнтуватися на платний актив і почати займатися своєю партією.

Може виникнути питання: навіщо оприлюднювати претензії рядового члена партії до лідера УДАРу? Але справа в тому, що на сьогодні в партії відсутнє найменша можливість комунікації між низами і верхами.

В последние несколько недель страсти по выборам киевского мэра и Киевсовета заняли во внутриполитической жизни страны второе место после блокирования оппозицией Верховной Рады и возможным в связи с ним роспуском парламента. И это неудивительно: все демократические силы в Украине рассматривают их как важнейшее событие накануне президентских выборов 2015 года (а может и более ранних).

 

Станут ли киевские выборы "Сталинградом" для власти?

 

Выборы столичного головы должны, по расчётам оппозиции, стать своего рода "Сталинградской битвой", которая положит начало конца господства режима Януковича и Партии регионов. Главной проблемой при этом называется неясность позиции Виталия Кличко, как наиболее рейтинговой кандидатуры от демократических сил, в отношении его участия в этом мероприятии.

 

Отказ лидера партии УДАР однозначно ответить "да" или "нет" на регулярно задаваемые ему журналистами и сподвижниками из оппозиционного лагеря вопросы в отношении его намерений бороться за мэрский пост, и аморфные комментарии по этому поводу ближайших соратников Кличко воспринимаются уже как откровенный фарс.

 

Причина такого поведения очевидна. Кличко и его команда интуитивно чувствуют, что избрание Виталия Владимировича главой Киевсовета и деятельность его на этой должности дискредитирует лидера УДАРа перед президентскими выборами.

 

По нашему мнению, это действительно так. Во-первых, нынешняя разделённость мэрских обязанностей председателя Киевсовета и главы Киевской государственной администрации не оставляет первому никаких реальных рычагов воздействия на социально-экономическую ситуацию в столице. Он в лучшем случае вынужден будет исполнять роль системного критика действий главы КГГА.

 

В результате Виталий Кличко поневоле снизит свой уровень имиджевой протестной деятельности с общегосударственного до городского. Причём при определённом стечении обстоятельств председатель Киевсовета при поддержке оппозиционного большинства депутатов может войти в клинч с главой горадминистрации, что неизбежно приведёт к дестабилизации процесса функционирования столичного хозяйства.

 

Во-вторых, если всё же президент под давлением оппозиции и общественности согласится соединить для Кличко, как было до Черновецкого и как положено по закону, полномочия обеих постов, это ещё больше дискредитирует его перед избирателями за тот короткий срок, который остался до президентских выборов.

 

Должность мэра является в первую очередь управленческой, во вторую - хозяйственной, и лишь в третью - политической. Кличко имеет лишь небольшой опыт последнего вида деятельности. А управлять многопрофильным столичным коммунальным хозяйством, тем более в условиях конфронтации с центральной властью, архисложно. Наверно, в конструктивном русле, практически невозможно.

 

Достаточно одной зимы, подобной нынешней, или, например, умело подстроенной Ахметовым аварии на "Киевэнерго", в результате которой были бы на пару дней обесточены несколько районов столицы, чтобы авторитет Кличко как мэра значительно снизился.

 

С этой точки зрения Виталию Владимировичу очень далеко до мэрского профессионализма Александра Попова - при всех недостатках и злоупотреблениях команды последнего.

 

В-третьих, столичное коммунальное хозяйство и статьи затрат на его деятельность городского бюджета - слишком лакомый искус, чтобы хоть кто-то из команды лидера УДАРа не захотел "погреть на них руки". Даже, если помечтать, что все члены мэрской команды Кличко проявят кристальную честность, можно не сомневаться - оппоненты из президентской администрации и Партии регионов сфабрикуют коррупционные скандалы вокруг их деятельности (как, например, это было с "делом бютовских педофилов").

 

В-четвёртых, как показывает личный опыт автора статьи, Кличко и его ближайшее окружение считает ниже своего достоинства заниматься ежедневной будничной кропотливой работой с широкими слоями населения. Они предпочитают ей шумные общественно-политические и благотворительные акции, на которых можно хорошо попиариться и заработать политические дивиденды.

 

ЖКХ и молодые партийные карьеристы УДАРа

 

Будучи по своей психогенетике Homo Political, автор в том или ином виде, в большей или меньшей мере всегда участвовал в общественно-политической жизни страны. В сентябре 2011 года я вступил в партию УДАР, так как увидел в Виталии Кличко лидера, который, в отличие от большинства других известных политиков, не замазан в коррупции, приобрёл публичным путём свои капиталы, имеет опыт жизни в развитых западных странах и волю добиваться больших целей.

 

Вступил не для того, чтобы занять какую-либо должность или извлечь из этого какие-либо дивиденды, а чтобы своими знаниями, опытом партийной и общественной работы, в конечном счёте, своими физическими силами помочь наладить деятельность Печерской районной парторганизации.

 

Для этого мною в конце сентября 2011 года был предложен проект "Создание системы общественного контроля над ценообразованием в ЖКХ". Его первоначальной целью было оказание помощи жильцам многоквартирных домов по возврату переплат за отопление, которые ЖЭКи, несмотря на требования законодательства, отказывались им в то время возвращать.

 

Суммы зажатых денег по одному многоэтажному дому колебались, в зависимости от его масштаба, от нескольких сотен до нескольких миллионов гривен, а по различным районам Киева - от нескольких десятков до нескольких сотен миллионов гривен.

 

Мною, как председателем "Общества жильцов многоквартирных домов Печерского района", рядом руководителей других общественных организаций и некоторыми активными жильцами были поданы заявления и жалобы в правоохранительные органы, Антимонопольный комитет и Киевскую госадминистрацию. Столичная прокуратура вынуждена была начать соответствующие проверки.

 

Однако сил правоохранительных органов недостаточно, чтобы быстро охватить такие масштабные махинации. Да и они особенно по таким делам "не чешутся". Поэтому возникла идея, оказывая гражданам помощь в решении вышеназванного вопроса, укрепить районные парторганизации УДАРа.

 

Для практического осуществления проекта требовалось только сформировать Информационный центр из нескольких профессионалов в проблемах ЖКХ и разбросать в почтовые ящики многоквартирных домов короткие листовки соответствующего содержания с указанием телефонов для обращения.

 

Реализация проекта предполагала задействование на районном уровне всех членов партии УДАР. Информационный центр должен был принимать звонки граждан и от их имени готовить и отсылать заявления в органы прокуратуры, а затем отслеживать их дальнейшие действия.

 

Начать осуществлять проект планировалось за год до парламентских выборов. Поэтому задействование в нём всех членов партии было бы хорошим тренингом в преддверии 28 октября 2012 года. Реализация проекта не требовала значительных денег, да и большую часть затрат я готов был взять на себя.

 

Руководство Печерской районной партийной организации на словах поддержало проект, но отослало для его утверждения к руководителю аппарата Центрального исполнительного комитета партии Алексею Рябыкину (не путать его с дядей Павлом Рябыкиным, который стал народным депутатом по списку УДАРа).

 

Того мой проект заинтересовал. Однако с целью его усовершенствования Рябыкин в течение 2-х месяцев водил меня по разным экспертам, предлагал выступать перед партийным активом, четырежды поручал доработать текст проекта.

 

В конце ноября 2011 года меня пригласили на совещание в офис депутатской фракции партии УДАР на Владимирской, на котором присутствовали Алексей Рябыкин, председатель депутатской фракции в Киевсовете Наталья Новак и руководитель аппарата депутатской фракции в Киевсовете Владимир Бондаренко. Я очередной раз (наверное, уже 15-й) рассказал о своём проекте. Главным лейтмотивом возражений 2-х последних стала мысль, что если проект не пойдёт, то это принесёт вред партии.

 

Мои контраргументы услышаны не были. Резюме Рябыкина и Бондаренко было следующим: осуществлять проект не будем, чтобы как бы чего не вышло. На просьбу использовать мой потенциал для реализации какого-либо другого проекта в рамках деятельности Печерской районной или городской парторганизации, было отвечено, что ничего иного они предложить не могут.

 

Озвученный мной по окончанию разговора вывод, что нельзя в молодом возрасте, являясь партфункционерами, быть такими перестраховщиками, и в своей политической карьере строить расчёт не на повседневный кропотливый труд с простыми людьми, а на то, что можно выехать на вершину власти благодаря авторитету своего лидера, - был воспринят Рябыкиным и Бондаренко с большой обидой. На этом мы и расстались.

 

Цена просчётов на парламентских выборах

 

Отказ штатных партфункционеров УДАРа от массовой работы с гражданами по решению их насущных проблем силами членов партии сказался на результатах парламентских выборов в Киеве. Сложилась парадоксальная ситуация: несмотря на то, что накануне 28 октября 2012 года Виталий Кличко имел в столице наивысший рейтинг среди всех претендентов на пост мэра, "Батькивщина" в Киеве набрала 30,96% голосов избирателей, а УДАР - 25,47%. Причём по мажоритарным округам столицы стал депутатом лишь один представитель партии Кличко - Виктор Чумак.

 

К слову сказать, на завершающем этапе недавней избирательной компании руководство Киевской городской и Печерской районных парторганизаций УДАРа не удосужилось даже привлечь рядовых членов к агитационной работе. О низком уровне внутрипартийной работы в УДАРе свидетельствует и тот факт, что, например, в Печерской организации столицы уже два года не проводились партийные собрания. Более того, её руководство уже полтора года не может вручить вступившим в октябре 2011-го членам партийные билеты.

 

Говоря о результатах парламентских выборов 2012 года нельзя не вспомнить и ещё один серьёзный прокол руководства партии УДАР, который снизил её результаты. Как известно, в конце сентября прошлого года социологические исследования зафиксировали факт, что рейтинг УДАРа где-то на 1,5%-2% превысил рейтинг "Батькивщины".

×