Туреччина кілька днів відповідає артилерійським вогнем на постріли із сусідньої Сирії. Минулого тижня від сирійських снарядів у прикордонному турецькому селі Акчакале загинули п'ятеро жителів. Влада Туреччини заявляє, що не хоче війни з Сирією. Проте її військові вже проводять операції на чужій території. Армія сирійського президента Башара аль-Асада воює з повстанцями на півночі країни. Туреччина дозволяє бойовикам опозиції переходити кордон. За час війни країна прийняла близько 100 тис. сирійських біженців.
— Великого заходження турецької армії на сирійську територію не відбудеться, — вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, 43 роки. — У таких повзучих конфліктах важко сказати, що таке фаза "А" і фаза "Б". Їх немає. Турецькі військові перейшли кордон і ведуть воєнні дії. Конфлікт уже мав місце, і він триває.
Це можна назвати війною між Туреччиною і Сирією?
— Цілком. Адже з турецького боку воює регулярна армія, а не окремі повстанці. З сирійського — це теж не стільки воєнізовані угруповання, скільки офіційні війська під різним виглядом. Це далеко не перший інцидент. Обидві країни регулярно обстрілюють території одна одної. Риторика теж загострена. Маємо всі ознаки збройного конфлікту. Але сторони це не називають війною тільки тому, що кожна хоче представити себе у ролі жертви, яка захищається від агресії іншої.
Які причини цього конфлікту?
— Насамперед переслідування повстанців сирійськими проурядовими військами. Коли бунтівники переходять турецький кордон і звідти продовжують бойові дії, нічого не залишається, як бомбити їх там. Бо якщо не вдариш, вони вдарять по тобі. Це замкнене коло — хто нападе перший. Повстанці чекають, що сирійська армія атакує і спровокує конфлікт із турками. А сирійські військові вичікують, що вдарять бунтівники з турецької території, щоб звинуватити в усьому сусідню країну. Подеколи снаряди випадково залітають на турецьку землю.
Тобто війна насамперед вигідна сирійській опозиції?
— Очевидно, адже заходження турецької армії на територію Сирії автоматично створює зону безпеки для сирійських повстанців. Так було і в Лівії. Вони можуть там переховуватися, відпочивати, переозброюватись. А урядовим військам туди потрапити годі. До того все йшло. По суті, зараз так воно і є. У міру того як конфлікт погіршується, ця зона стає дедалі виразніша.
Сирійці не об'єднаються навколо Асада через зовнішню інтервенцію?
— Асад намагатиметься так зробити. Але згуртуються тільки ті, хто й так його підтримує. Сирійська опозиція користається з ситуації й не сприймає це як окупацію. Навпаки, турки таким чином суттєво допомагають сирійським повстанцям.
Скільки Туреччина може окупувати територій?
— Це не буде велика площа. Турки не можуть обґрунтувати інтервенцію на більші терени, ніж ті, де є загроза, що сирійці їх обстріляють. Отже, це кількадесят кілометрів, звідки можуть вести обстріл її власного простору.
Як цей конфлікт може завершитися?
— Коли в липні починалися бої в Алеппо, я казав, що це справа кількох місяців. Зараз стверджую те саме. Президент Асад приречений, його справа програна. Або наприкінці цього року, або на початку наступного побачимо, як цей режим упаде. Внутрішніми силами, але за масованої підтримки ззовні. І це нова роль Туреччини в регіоні. Досі вона опікувалася і цікавилася винятково чорноморсько-каспійським простором. Треба віддати їй належне — Анкара до самого кінця "Арабської весни" намагалася дистанціюватися від втручання в арабські справи. Хоча й у Лівії, й у Єгипті вона відіграла значну політичну роль. Але не військову. Її вважали за приклад того, що мусульманська країна може бути демократичною.
2 
1
Коментарі
1