Де вихід? Трамп загнав себе у переговорну яму з найзлішим ворогом
Давати обіцянки значно легше, ніж виконувати. Особливо - коли ці обіцянки стосуються речей, на які ти не маєш впливу. Тож після інавгурації президенту Трампу доведеться або серйозно домовлятися з Китаєм, з яким він ворогує від першої своєї каденції, або - відмовлятися від обіцянки?
Новообраний президент США, схоже, сам собі створив пастку, фокусуючись не на ключових внутрішньополітичних планах, а на швидкому завершенні російсько-української війни, рецепту якого ніхто в світі не знає.
...є лише один шлях - глибокі та всеохопні переговори з Китаєм, на яких Китаю треба пообіцяти достатньо багато, щоб він погодився сильно натиснути на Путіна
Звичайно, ще можна відкрутити назад, пояснюючи пріоритети перших тижнів після інавгурації запитом з боку виборців (яких традиційно внутрішня політика цікавить набагато більше зовнішньої). В протилежному випадку є лише один шлях - глибокі та всеохопні переговори з Китаєм, на яких Китаю треба пообіцяти достатньо багато, щоб він погодився сильно натиснути на Путіна. Китай поки сидить тихо й потирає руки в очікуванні великих виграшів.
Якщо ж китайські вимоги виявляться завеликими, доведеться тиснути на Путіна в умовах, коли Китай його підтримуватиме (бо не захоче відмовлятися від виграшів). Втім, у Трампа завжди залишається можливість припинити переговори, оголосивши винними Росію, Україну чи Європу, або ж усіх трьох одночасно. Правда, не зрозуміло, хто тоді найкрутіший переговорник у світі. Всі ці сценарії я описував у статті, опублікованій місяць тому.
Коментарі