Не знаю, як вам, а мені набридли скарги перших осіб нашої держави на те, що всі довкола намагаються їх повчати. Зі свіженьких нарікань: заява Генерального прокурора України Віктора Пшонки про те, що критика, котра чується з боку Європи на адресу України – організована, системна та навіть розпланована. Є таке завдання в Заходу: щодня гнобити країну, де все у порядку з верховенством права, руїну подолано, стабільність досягнуто, корупції нема. За всім цим вчувається досить конкретний посил: не треба нас повчати.
На те, що його всі кругом мають нахабство виховувати, не раз висловлювався і голова держави, Віктор Янукович. Президент кілька місяців тому навіть заявив: системна критика відштовхує його від Європи. Раніше, в грудні минулого року, з вуст Януковича прозвучало: чому нам усі роблять зауваження, коли ми діємо в національних інтересах України?
Загалом Віктора Федоровича ображає тон, яким із ним та іншими представниками влади останні роки говорить Європа. Перші особи Партії регіонів, як і рядові "регіонали", в своїх публічних коментарях дедалі частіше дозволяють собі мовні пасажі на кшталт: "Ми ж нікого не повчаємо! Чому вони дозволяють собі робити нам зауваження?"
Коли я чую щось таке від Януковича, Азарова чи ще когось, тісно пов'язаного з ПР, відразу виникає лише одна асоціація: суперечка професора Преображенського з П.П. Шаріковим, безпородною дворнягою, котру геній вченого перетворив на людину. Коли професор, європейське світило, починає робити Шарикову цілком слушні зауваження та намагається пояснити вчорашньому споживачеві покидьків, що таке добре і що погано, і чому Шариков поводиться зле, у відповідь чує: "Довольно обидные ваши слова!" Зате сам дозволяє собі давати людям із університетською освітою поради космічного масштабу та космічної ж дурості.
Хоча за статусом Шарикову належить у присутності мудрих та досвідчених людей мовчати та слухати. Це як мінімум. Бо у такій ситуації може прислухатися до порад та ставати цивілізованішим.
Численні політологи, незалежно від їхньої наближеності до влади, вже майже 10 років досліджують фігуру Януковича. Кілька висновків стосовно нього вони вже зробили, ці висновки озвучувалися не раз.
Один із них: через певні особливості в біографії Віктор Федорович – людина доволі амбітна. Серед його амбіцій – залишити слід в історії. А позитивний слід в історії України залишити можна лише одним способом: будь що домогтися для нашої країни вступу до Європейського Союзу. Не уявляючи в силу помітних пробілів у загальній освіті, яким вимогам мусить відповідати країна, що претендує на право бути прийнятою туди, пан Янукович зводить все це до простого слова "Хочу!" Але будь-яке "хочу" слід заслужити.
І тут на перший план виходить інша, теж не раз озвучена особливість Віктора Федоровича. Він, за оцінками політекспертів, дуже на любить, коли на нього тиснуть. Тому слушні зауваження досвідченіших та розумніших європейських політиків діючий президент України сприймає як тиск та особисту образу. Те ж саме роблять інші його соратники з ПР.
Цим вони нагадують несформованого підлітка, котрий має прищі та купу комплексів, у тому числі – через ці самі прищі. Ви пробували з таким говорити про щось красиве та корисне? Спробуйте, і відразу впізнаєте в ньому характерні риси пересічного "регіонала".
Пояснення цьому усім відоме. Ментальність "регіонів" – винятково радянська. Хочу вірити, що це останнє покоління радянських людей як не на нашій планеті, то принаймні в нашій країні. Хто пам'ятає СРСР, той не дасть збрехати: в тій країні будь-яку критику з боку Заходу теж вважали на офіційному рівні системною образливою провокацією.
Чого там: керівник російського федерального агентства у справах СНД Георгій Мурадов прямо заявляє – Захід впливає на українське суспільство. Східні регіони, форпост Партії регіонів, цінностей західної цивілізації прийняти не готові саме тому, що час на українському Сході давно зупинився.
Тут пов'язують Захід, як і за часів СРСР, із культом розбещеності, пропагандою буржуазного націоналізму, навіть спробою насадження іншої релігії. Консерватизм мешканців цих регіонів цілком збігається з консерватизмом "партії влади". Саме тому альтернативою "регіоналам" тут швидше будуть комуністи, аніж ліберальні політики, котрі бодай на мітингах декларують проєвропейську орієнтацію.
Ніхто не любить, коли його повчають. Але крім суб'єктивних факторів, котрі пояснюють перманентну ображеність Януковича на Захід, є ще об'єктивні. А саме: згаданий вище консерватизм. Склад характеру консерватора не передбачає відкритість та бажання мінімальних змін. Улюблений слоган консерватора: "Не вчіть мене жити!"
Подолати оплот консерватизму може лише одне: політична воля того, хто знаходиться при владі. Поки її нема, перші особи держави та наближені до них далі публічно ображатимуться, коли їм даватимуть мудрі поради.
2 
1
Комментарии
53