У тьоті Лесі, матері мого хрещеного, торік почала прогресувати хвороба Альцгеймера. Бувало, сидимо за столом, вона дивиться на сина й каже: "Аню, хто цей чоловік? Якби я була трохи молодша, віддалася б йому на першому побаченні".
Леся розповідала в деталях, що робила 50 років тому, але не могла згадати вчорашній день. Світлий розум залишав її раптово. Одного разу переплутала онука зі злодієм і викликала поліцію. Могла вийти в магазин по молоко, а опинитися за 20 кілометрів від дому. Спочатку жінку спробували замикати. На знак протесту на шпалерах вона лайном написала "Йуди". Коли не змогла вночі вимкнути телевізор, розбила його.
Син купив їй годинник із сигналом тривоги. По кілька разів на тиждень забирав матір із лісу, кладовища й потяга дальнього сполучення за 2 хвилини до відправлення. Одного ранку вона пішла в гості до подруги, якої не стало кілька років тому. Будинок родичі продали. Нові власники на подвір'я не пустили.
– Манька мене всю ніч до себе в гості кликала, а сама в хаті закрилася. Собак на мене натравила, – розповідала синові.
Незабаром після того її не стало. Ми зібралися провести тьотю Лесю в останню путь. А за тиждень хрещеному виповнилося 50. На порозі свого дому він знайшов коробку з написом: "Від мами". Усередині – прикурювач.
– Мати шле подарунки з того світу, – збентежено розповідав телефоном. – Я їй пів року тому жалівся, що машина погано заводиться. Акумулятор слабенький.
День народження невістки в часі збігся із сороковинами по Лесі. Того ранку сім'я знайшла на порозі скриньку з бурштиновим намистом. Світлана таке хотіла замовити в інтернет-магазині.
На свій день народження отримую бандероль. Усередині книжка оповідань О. Генрі й листівка з почерком тьоті Лесі. Моторошно, бо відправлено з відділення біля цвинтаря. Телефоную за номером відправника. Слухавку бере Ігор Павлович, Лесин сусід і ровесник. Каже, виконує останню волю покійної. Вона закупила подарунків нам на три роки
1 
1
Комментарии