На прем'єрське крісло ніхто з квартальних друзів не претендував. Тож він поставив слухняного хлопця. Міністрові закордонних справ також сказав: "Я сам". Покажу, як треба стверджувати престиж України. Військовому міністрові велів сховати зброю: воюватимемо за моїм планом. Без пострілів. Безіменному агресорові стане нудно, він піде з нашої землі – й настане мир. Осмикнув і міністра охорони здоров'я. І знову мені почувся голос Віктора Михайловича Полесова з "Дванадцяти стільців" Ільфа й Петрова. Той також повчав усіх і всього, замість займатися своєю справою.
Новітній Полесов роздавав завдання Верховній Раді і Службі безпеки. Ходив на допити затриманих і судові засідання – аби вітчизняна Феміда не зсунула без нього пов'язки з очей. Він призначав і розвозив призначених. Вводив і виводив зі складу державних рад і мистецьких премій. Йому подобалося підписувати укази і розпорядження, де поряд із прізвищем щоразу маячить солодке слово "президент".
"Я не довіряю нікому", – зізнався в одному інтерв'ю. Це означало: усе робитиму сам. Результати його невтомної діяльності виявилися такі ж, як у персонажа Ільфа та Петрова при встановленні перпендикуляра телеграфного стовпа. Міжнародні справи наш із вами універсал провалив, країну зганьбив. Економіка лягла на дно, державна казна спорожніла. Смертей на війні побільшало, а за мир на Донбасі Кремль вимагає зради.
Із рятівника нації й борця з корупцією він перетворився на зрадника й верховоду безпринципних крадіїв.
До всього – приперся коронавірус, якому він, поглянувши в очі, повірив, як повірив Путіну.
Справи кепські – далі нікуди.
Хто всрався? Звісно ж – невістка. Бо її сукня висіла поряд, коли він оновлював країну.
І нездару було вигнано з хати.
Тепер усе буде гаразд? Хотілося б сховати сарказм і щиро в це повірити. Адже в Україну увійшла світова пандемія.
Про коронавірус нас попередили понад два місяці тому. Проте Той, хто сидить на Банковій, відбувся роликом, де безстрашно зустрічає на рідній землі українців із Китаю. Однодумці підтримали: назвали загрозу піар-акцією виробників медичних масок – і продали їх закордонним "панікерам". Президентський улюбленець, кажуть, наварив на цьому ґешефті понад 200 мільйонів.
Жоден із владних чиновників протягом двох місяців не потурбувався про закупівлю чи поновлення в Україні виробництва апаратів штучної вентиляції легенів. Не придбали захисних засобів навіть для лікарів, яких нині виштовхали на боротьбу зі смертельною небезпекою мало не в поліетиленових дощовиках. Ніхто не подумав і про захист армії, що тримає фронт проти не менш небезпечного вірусу.
Цинізм "нових облич" зашкалює. Міністр охорони здоров'я, приміром, заявив, що ситуація під контролем і вимруть лише пенсіонери. Що, на думку зеленої команди, і бідою не дуже назвеш, бюджет вільніше зітхне.
Той, хто живе на Банковій, дезавуювати свого міністра не став. Він оголосив карантин. Але знову ж таки – у стилі Полесова, не подумавши. Без моделювання ситуації. Оголосив – і пішов записувати вечірній ролик. Мовляв, усе у країні буде казково.
Співвітчизники раділи до ранку. Доки не побачили, що обіцяних масок в аптеках нема, за разовий тест правлять піврічну пенсію, лікарні волають про допомогу, метро стоїть, а у трамваях і тролейбусах – заборонена карантином тиснява. І наступні "вечірні казки" стали вмикати лише ті, хто мав слину плюнути на екран.
Експерти сходяться на думці: Той, хто сидить на Банковій, виявляє катастрофічну безпорадність і несамостійність у рішеннях. І це в умовах війни і пандемії може завершитися втратою незалежності.
Між тим у новому уряді визріла ідея – ймовірно, за підказкою з Банкової – наділити "рятівника нації" додатковими повноваженнями. Зокрема, на свій розсуд оголошувати надзвичайний стан. Думають і над тим, хто має підхопити булаву, коли з їхнім президентом "раптом щось"
1 
1
Комментарии