Манґу корисно читати – розвиваються одразу дві півкулі мозку

До 25 листопада в столичній галереї "АртПричал" триває фестиваль мальованих історій, коміксів та манґи ComARTFEST. Про українську манґу "Містерія" розповідають її автори

Алеф, художниця, 28 років

справжнє ім'я – Наталія РЕРЕкІНА:

Героїня "Симфонії для Віолетти" – юна віо­лончелістка. Потай від матері Варя приїхала в чуже місто, щоби вступити до консерваторії. Там дівчина знайомиться з таємничим привидом. Але його зацікавлює не Варя, а її старовинна віолончель. Інструмент дістався їй від покійного дідуся і має власне ім'я – Віолетта.

На цій сторінці зобразила привида, що невідступно слідує за Варею та її новим другом Тимо­фієм. Намалювала її за день. Але багато часу пішло на пошуки натури. Не могла ніяк почати цей будинок, доки не з'ясувала, як виглядають квартири на горищах.

Нещодавно повернулася з Японії, була на саміті манґи. Відправила свою роботу про море на конкурс й мене запросили. Спеціальний приз отримала. Захопилася цією культурою через твори японських класиків Сайто Чіхо та Наоко Такеучі. Але зараз намагаюся менше манґи читати, бо починаю підлаштовуватися під рамки жанру. Наприклад, обов'язково мильні бульбашки скрізь малювати в історіях для дівчат. Від традиційної манґи беру тільки вигляд – чорно-білі картинки й легку ненав'язливу графіку. Подобається, що в ній немає відчуття важкості, як у американських коміксах.

Також люблю японську манеру розкадровки. Вона повільніша. Якщо в американському коміксі герой кудись іде, то це зобразять чітко на двох картинках: вийшов, прийшов. У манзі може бути декілька проміжних – як він йде, піднімається сходами, проходить парк. Саме тут можна прописати стан героя, його настрій, переживання. В американських коміксах – це неможливо. У французьких дія відбувається ще швидше.

Малюю також для українського видавництва "Комікс". Тут завжди визначена кількість сторінок. Треба одразу розкадрувати всі сторінки й у них вкладати історію. Мучуся, щоб усе чітко вмістити. Коли ж робила "Містерію" – нічим себе не обмежувала. Замальовки роблю на папері, потім сканую. Всі герої "Містерії" мають українську вдачу. Кияни можуть упізнати багато місць. В історії "Між тваринами і людиною" зобразила реальну ветеринарну клініку на вулиці Потєхіна. Герой лікує тут своє кошеня.

Джейре, сценаристка, 28 років

справжнє ім'я – Наталія МАРТИНЕНКО:

– Історії в нас виходять двох жанрів: ­сьодзьо – романтичні, для дівчат, і ­дзьосей – про дамські страждання для дорослих жінок. Але купують їх усі – дівчата-підлітки, хлопці, навіть літній рокер був. Мама моя довго не могла звикнути, а тепер – наш перший читач і критик. Манґу корисно читати – розвиваються одразу дві півкулі мозку.

Спочатку прописую сюжетну канву, даю коротку характеристику героїв, віддаю це Алеф, вона робить замальовки. Вгадує в 90 випадків зі 100 – малює героїв саме так, як я уявляла. Щодо решти в нас починаю­ться торги, як усе-таки має виглядати герой.

"Містерія" – це самвидав. Має дві частини. Першу друкували в Києві, дуже дорого й неякісно зробили. Понад 20 гривень обій­шлася одна книжка. Другу – у Донецьку. За розмірами вона більша, але вийшла дешевше. Продаємо їх самі на фестивалях і через інтернет. Вже півтисячі примірників надрукували. Книжки окупають себе – це досягнення. А про заробіток ними і мови немає. Заробляє Алеф позаштатним художником у видавництві, а я – статтями на медичну тематику.

"Чудернацькі малюнки" – так перекладають слово "манґа" з японської. Цей вид графічних історій активно розвинувся в Японії після Другої світової війни. Її американський відповідник – комікси. Манґу вважають жанром одночасно образотворчого мистецтва і літератури. Її художника називають "манґака", сценариста – "ґенсакуся". Манґу малюють чорно-білою. Це – вплив традиційного японського мистецтва, здешевлює виробництво. У Франції та Німеччині за рік продають їх на суму понад 200 мільйонів доларів

×