Ексклюзивы
вторник, 04 сентября 2012 18:15

"Дітей любиш так само, як онуків, тільки до дітей не маєш такого терпіння, як до онуків", - Богдан СТУПКА

 

22 червня 1941-го почалася війна, а 27 серпня я народився. Бомби падали, підривали хати, трупи, повішені – усе це пам'ятаю. Солдати по 18–19 років, із пушком, ще вусів не було, – лежали вбиті. Ми перебігали з однієї місцевості в іншу, в мене був кашкет із дашком. І батько мене держав на плечах. І раптом – фіть – кашкет як зняло. Батько підіймає, і якраз там, де дашок був – дірка від кулі. Це дало відбиток на все життя – страх.

Повоєнний час – осколки гранат, мін, патронів. Хлопцям було цікаво подивитися, як воно діє. Ну і я, карапузик, бігав за старшими. Мене відганяли: за горбочок іди. Самі розкручували гранати, десь запобіжник зняли – рука туди, голова туди.

Під час зйомок фільму "Білий птах з чорною ознакою" мене скинув кінь. Відтоді я їх боюся. Коли Єжи Гоффман знімав "Вогнем і мечем", подзвонив і питає: "Богдашка, ти на конячці сидиш?" Я відповів, що сиджу. А на зйомках зізнався: дуже боюся. Гоффман замість коня садив мене на каскадера. Так соромно ніколи не було – піді мною жива людина. Я кректав, червонів, а потім запросив його до ресторану.

Ні одну роль, яку я зіграв, мама не сприймала так, як батько. Він ходив, гордився: "Марія, що ти до мого сина пристаєш?" А мама критикувала. Весь час. І каже мені навіть: "Ти що, будеш грати Тараса Бульбу? Не грай, Богдан, нащо? Гоголь такий складний письменник, таке там понакручував. І ляхи там, і все інше. Потім тебе у Польщу не пустять. Не треба."

У нас така професія, де треба щоразу доводити, що ти – не верблюд.

Хтось помер, а ти мусиш грати комедію. Виходиш на сцену й граєш комедію. Заходиш за куліси і плачеш. Збираєш себе, знову виходиш і граєш комедію.

У театрі таланило, що мав справу з гарною драматургією. Мене не брали на радянські п'єси, казали: у Ступки "отріцатєльноє обаяніє". Позитивний герой – блакитноокий, а я був такий собі неврастенік-холерик. У радянські часи найцікавіші ролі були негативними. Це були живі, неоднозначні герої, яких роздирали пристрасті. А всі позитивні герої – ідеологічно витримані, тому – ходульні, неприродні.

Якщо в сценарії немає долі, то це не цікаво. Тепер пропонують ролі губернаторів, міністрів, великі гроші, але я відмовляюсь. Від п'яти таких фільмів відмовився. Долі немає, ти просто присутній. А навіщо мені просто присутність на екрані?

Мене не брали на радянські п'єси, казали: у Ступки "отріцатєльноє обаяніє"

Акторство – насильство над собою: змінюєш ходу, звички, мелодику мови. Якщо треба для ролі, калікою станеш. Коли грав ­Річарда III, в якого була скалічена рука, ховав її під плащем, а коли витягував – була покручена. Після вистави друзі її вправляли.

Камеру треба відчувати, як жінку, любити всім серцем.

Гуляючи, вдивляюся в обличчя, а потім на сцені трансформую побачене. Спостерігав, як тренер київського "Динамо" Валерій Лобановський розхитується на лавці, хвилюючись під час ­матчу. ­Запозичив ці рухи для мого героя Миколи Задорожного в його останній сцені з Михайлом в "Украденому щасті".

На сцені заряджаєш сам себе. Не варто цього чекати від публіки чи партнера. Коли сам себе не зарядиш, ти нікому не потрібний і не цікавий.

Чи може кожен бути актором? Шекспір сказав, що весь світ – театр, а Сковорода додав, що кожний грає ту роль, на яку його поставили. А ставить на роль Бог.

Відмовився від ролі булгаковського Майстра. Бо у виставі зі мною сталась якась чортівня. Коли під час спектаклю виміряли тиск – а він був більший за 240 на 140 – я просто перелякався.

Граєш негативного героя – шукай у ньому хороше. Позитивного – шукай погане.

Бути міністром культури легше, ніж художнім керівником театру.

Ледачий, працюю над силу все життя.

Чому предметом мистецтва завжди є людина? Бо вона так і нерозгадана. Хімічний склад сльози можна розкласти, але чому вона капнула?

Творчість – це сумнів. Нема сумніву – нема прогресу. Те саме в економіці, усюди.

Талант – не гроші, не ковбаса, не шинка. Не вирахуєш скільки відсотків його є. У когось проявляється швидко, у декого поступово. Треба мати терпіння і чекати, поки прилетить цей птах.

Прощаю все. Простити – набагато краще, ніж когось покарати.

Маєш знання – мусиш ними поділитися. А не товкти інших ­своєю зверхністю. Якщо ти такий розумний, допоможи ще комусь зрозуміти щось у цьому житті.

Можеш бути геніальним актором, та коли немає фарту й потрібних людей поруч, нічого не вийде. Буває, люди стрічаються, а ти проходиш повз них, не помічаєш, не зупиняєшся. І то катастрофа. Потрібно сприймати іншого, коли спілкуєшся. Маю таку якість – умію зупинитися поруч із цікавою людиною. І я завжди з цього багатів.

Читання розуму не додає. У мене бабуся і мама були дуже розумні. Але не тому, що багато читали, – просто багато знали про життя.

Не знаю, як звабити неприступну жінку. Неприступних не зваблював

Окрім акторської гри, вмію добре робити лише одне – салат, якого навчила мене мама. Треба тонко-тонко порізати огірок, знявши шкірку, тонко-тонко цибулю, а потім додати м'який сир і сметану. Все це перемішати.

Часто треба йти від супротивного. Взимку приходив до бабусі із замерзлими руками, а вона їх у відро з холодною водою. І правда, зігрівався.

Треба бути дуже талановитою людиною, щоб не вкрасти. Як казав Сократ: "Якщо ви такий чесний, чому ви такий багатий?"

Завжди вірив у Бога. Перед сном завжди кладу хрест на себе і на подушку.

Найбільший гріх – гординя. Це не твоя заслуга, що ти став такий – популярний, відомий. Це залежить від Бога і від батьків. Вони тобі дали такий шанс, талант, і ти не маєш права його ні пропити, ні знищити, ні бути гордий. Ти повинен цей хрест нести все життя.

Не завжди подобався жінкам. Якийсь гострий я був, некрасивий. Ну, так до себе ставився. У собі не подобалося все. Не такий ніс, очі, вуха. Ніколи не був красивий і тепер не є красивий.

Не знаю, як звабити неприступну жінку. Неприступних не зваблював.

Щоб створити і зберегти сім'ю, треба навчитися прощати.

Жінка може створити мужчину, а може його кинути під ноги. Усе, як захоче жінка.

Коли був молодий, міг надутися, не розмовляти, сварилися. ­Жінка підійде і скаже: "Іди пообідай, що ти на голодний шлунок дмешся. А потім дмися скільки хоч". І вона мене цим брала, бо дуже швидко відходила.

Було таке, що всі подружки дружини порозлучалися й говорили: "Та нащо він тобі потрібен, ти не свобідна жінка". Через конфлікти подали заяву і ми. Подали, ідемо. Вона плаче, і мені якось так. Кажу: "А чого ми подавали? Давай заберемо". Пішли й забрали. І все. Порозганяв я подружок її, вона – моїх друзів. Тягнемо цю лямку стільки років.

Завжди вдаю, що підкоряюсь, а потім роблю по-своєму.

Дітей любиш так само, як онуків, тільки до дітей не маєш такого терпіння, як до онуків.

Коли кажуть у Польщі чи Росії, що я їхній, виправляю. Я – український актор, який грає в польських і російських фільмах.

Якою бачу нашу державу в ті часи, коли мене вже не буде? Як казав один письменник, забув його прізвище, Україна має бути такою, щоб ти вийшов на Хрещатик, і підійшла б жінка легкої поведінки і українською мовою тебе запросила.

"Щоденник" укладено за матеріалами газет "Дзеркало тижня", "День", "Газета по-українськи","Хрещатик", журналів "Країна", Esquire, "КіноKOLO", сайтів Gazeta.ua, Polit.ua, "Телепростір", документальних фільмів та телепрограм "Театральний роман Богдана Ступки", "Український самурай. Принцип Ступки", "Імена", "Богдан Ступка. Формула любові"

Сейчас вы читаете новость «"Дітей любиш так само, як онуків, тільки до дітей не маєш такого терпіння, як до онуків", - Богдан СТУПКА ». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть