В столичній галереї "АВС-арт" відкрилася виставка живопису львівського художника Олега Мінька. Його стиль називають "слов'янською гілкою" європейського експресіонізму. Учився в Романа Сельського й Карла Звіринського. У 1960-х переслідували за абстрактні роботи. У знак протесту митець не малював 10 років.
Олег МІНЬКО, 72 роки, художник:
- Святослава люблю за чесність. Перед нападом на ворога завжди посилав гінця. Передав тут його в атаці, із тим конем поламаним, із відбитими головами монголів і печенігів. Хотів передати драматизм, трагедію, після якої він загинув. Я не показую зовнішню оболонку, тільки внутрішню. Важливо не те, як довго пишеш, а як довго до цього йдеш. Як, наприклад, жінка носить дев'ять місяців, а народжує кілька годин.
Художник мусить виразити на полотні біль свого часу. Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони не сумні, а змушують думати. А думки від них різні - про те, що в людини болить. Митець не повинен працювати на замовлення, тоді він фальшивий. Я не міг розміняти талант художника на дрібне підлабузництво. У 1960-х не ховав роботи, віддавав на виставку. А їх відставляли. Був під "ковпаком", за мною стежили, у КДБ викликали. 10 років не малював узагалі. У 1980-х почав із більш реалістичних картин. Потім знову повернувся до себе.
Ірина МУРАЩИК, 49 років, дочка Олега Мінька:
- Батько постійно переглядає роботи світових майстрів. Замкнений у своїй шкаралупі. Часто сидить у кріслі. Кажу: "Чому не працюєш"? Відповідає: "Я працюю постійно". У Веласкеса колись запитали: "Як ви зробили досконало цей портрет так швидко?" Він: "Я малював його все життя й три дні". Батько може за день видати полотно, але пропускає це через себе. Мене завжди дивує його фантазія. Йде вперед, не оглядається, тому періоди в нього такі різні. Написав картину, а через місяць може її далі домальовувати. Сезан перед смертю сказав: "Нічого я не зробив". Так і батько. Ніколи собою не задоволений. Увесь час іде до себе.
Алла МАРИЧЕВСЬКА, 47 років, директор галереї "АВС-Арт":
- Нові картини художника коштують від п'яти тисяч доларів, а реалістичні полотна - дуже дорого. Автор сказав, що вони не продаються. На виставці представлені три різні періоди. Починав Олег Мінько в 1960-х з абстрактних робіт. Вони цілком у контексті постмодернізму, який розвивався тоді в Європі. Водночас це протест проти соцреалізму. У другому залі - його романтичний реалізм. Це шпарина, де митець міг душею відпочити, але не піддаватися ідеології. Третій зал, великий і центральний, - роботи фігуративні. Це мудрість, яка визрівала роками.
Степан ДАВИМУКА, 63 роки, народний депутат України:
- Знайомий із художником із кінця 1960-х. Любомир Медвідь, Зеновій Флінта, Олег Мінько були відомі як "Львівська трійця". Жартівники. Любомир Медвідь досі має фотографії "Їх розшукує міліція" з жартівливими описами їхніх страшних злочинів, із малюнками. З тієї "кухні" також вийшли Іван Марчук, скульптор Роман Петрук. У початкових абстракціях Мінька відчувається вплив Романа Сельського. Сельський - видатний композиціоніст, учень Фернана Леже. Колористика похідна, композиція - центральна. Потім був період, коли їх побили-пом'яли, вимагали соцреалізму. Ці картини дуже специфічні - хоча реалістичні, але розмиті, затуманені. Маю зо два десятки його творів різних періодів. Місячні пейзажі Мінька - це чудо. У пізніших, більш абстрактних полотнах закладена візантійська мудрість. Вони відповідають кредо Олега Мінька: "Справжнє мистецтво не повинно веселити. Воно змушує думати".
2 
1
Комментарии