Хочу м'яса

Вирішую дотримуватися посту. За місяць обводжу олівцем у календарі дату його початку. За тиждень проводжу ревізію у холодильнику. За кілька днів закуповую сухофрукти, крупи, овочеві суміші, сушені гриби й мед. Має вистачити до Великодня.

У перші дні посту відчуваю легкість та ейфорію. Здається, вівсянка з яблуком на воді — найсмачніша страва. Йогуртів не хочеться, котлеток тим більше. Про солодке намагаюся не думати. Людей люблю.

Навіть тих, хто їздить у громадському транспорті. Навіть, якщо вони зумисне топчуться по ногах, штурхаються ліктями й вказують тобі, куди себе подіти. Повторюю подумки, що найголовніше у піст — не їсти одне одного. Допомагає.

Відмовляюся від шматка тортика з нагоди народження подружки. Оголошую кухню територією, вільною від тістечок. За кілька годин після футбольного матчу "Динамо" — "Арсенал" усі мої установки сходять на пси.

Найголовніше у піст — не їсти одне одного

Після гри в найближчі станції метро без бою не протиснутися. Розпашілі динамівські фанати на куражі скачуть через турнікети. Охоронці метрополітену не встигають їх відловлювати. Біло-сині шалики з криками спускаються в метро, влаштовують штовханину на ескалаторі, щосили дубасять ногами поручні. У людей, що піднімаються нагору, в очах жах. Донизу летять копійки, сміття і порвані квитки.

Вагони беруть штурмом, вдираються всередину з диким вереском. Багатьох уболівальників не тримають ноги. Вони ще мають силу вигукувати кричалки, але замість стояти, повисають на мені. Так і їду, закутана у біло-сині шалики. Якийсь чолов'яга дихає мені в обличчя стійким перегаром. Кривлюся й намагаюся затримати подих на три зупинки.

— А ти чьо, не за "Динамо"?! — у його голосі вчувається погроза.

Я за "Арсенал" і за "Волинь", хоч не надто розбираюся у футболі. Але свої вподобання з абиким обговорювати не збираюся. Не той час і місце.

Він сопе мені у вухо динамівське гасло про найсильніших біло-синіх. Але язик заплітається, тож я чую лише "самі сині сало-сині".

На своїй станції виходжу з вагона й ловлюся на думці, що дуже хочу просто зараз шматок м'яса. А може, навіть і біфштекс з кров'ю. Дарма, що піст.

×