Манка на воді

— Я червону рибку люблю, запечену з травами, під солодким соусом з апельсинів, — каже дівчина в позі по-турецькому на лікарняному ліжку однієї зі столичних лікарень. — Обов'язково із золотистою шкірочкою, тоді від неї та-а-акий запах!

Вона закочує очі від задоволення і ковтає слину.

— Тільки її обов'язково замаринувати треба. Найкраще — в соєвому соусі, а можна і з медом, — підхоплює розмову сусідка. — Із лосося ще хороші шашлички виходять. Мій тато так класно їх смажить.

— Девушки, что вы понимаете в шашлыках, — всміхається чорнявка на ліжку коло вікна. Вона найстарша серед молоденьких дівчаток у палаті. — Из рыбы шашлык не сделаешь. И вообще, в Киеве вы не найдете настоящего шашлыка. Приезжайте к нам в Тбилиси.

— Зате у нас пиріжки найкращі, й борщ, і варенички, і салати, — облизує губи хвора у рожевому халатику з капюшоном. — Треба замовити мамі, щоб принесла олів'є чи грецького.

Набирає номер на мобільному, диктує замовлення.

Вы понимаете в шашлыках. Из рыбы шашлык не сделаешь

— А мій чоловік обіцяв тефтельки сьогодні приготувати, — хвалиться худенька, що спить біля батареї.

— Не боїшся, що квартиру спалить? — регочуть дівчата.

— Боюся, — й собі сміється худенька. — Щоразу боюся.

— І я тефтельку хочу, — тихенько озивається новенька. Її привезли "швидкою" вночі. — Такі, як мама колись готувала.

За півгодини двері відчиняються, у палату заглядає тітка у білому ковпаку. Оголошує:

— Дівчата, вечеря!

Хворі миттю схоплюються з місць, хапають тарілки й ложки. На ходу взувають капці, одна поперед одною лопотять у їдальню.

— А що на вечерю? — підводиться на ліктях новенька.

— Як то що? — дивується тітка. — Манка на воді й хліб.

×