Знайома працює в бутику біжутерії з назвою на кшталт "Фрезаріо Петручіні". Я називаю його музеєм, бо власниця називає себе Музою. Насправді вона Марія.
Крамниця розташована на вулиці, що виходить на Хрещатик. Біля входу два кам'яні леви, запльована урна й охоронець під 2 метри.
— Немає у природі ніякого дизайнера Фрезаріо, — сміється знайома. — Так звали улюбленого собаку хазяйки.
Муза любить гарні назви й усе закордонне.
За надмірну засмагу і яскраву помаду працівниць штрафують. Тому дівчата-консультантки тут як близнята — бліді, з ретельно залакованим волоссям.
На вітринах, які можуть умістити половину асортименту середнього супермаркету, — лише 12 кришталевих песиків, вісім браслетів і чотири кольє. Найменший песик коштує 4 тисячі гривень, кольє з камінчиками — 20 тисяч. Дорогувато як для вигаданого дизайнера. На половині товарів цінників немає.
Найменший песик коштує чотири тисячі гривень
— Ось це намисто коштує 15 тисяч гривень, — знайома показує виріб із кольорових камінців. — У нас таких три купили.
Доки я дивуюся, на намисто знову знаходиться покупець. Низку камінців купує високий чоловік у добротному пальті, від якого пахне шкірою і дорогими цигарками. Доти він півгодини спостерігав, як його приміряє супутниця — дівчатко-курчатко у жовтогарячій шубі й на височенних підборах. Коли увірвався терпець, чоловік потягнувся за гаманцем.
— Це з останньої колекції. В єдиному екземплярі, 20 тисяч, — беземоційним голосом інформує знайома, швидко перераховує гроші, складає в шухляду.
За годину курчатко повертається. Під рукою песик і сумочка. Знайома дістає гривні, без зайвих розмов повертає 5000. Курчатко ретельно лічить гроші, дякує і залишає на прилавку 200.
— Це наша постійна клієнтка, складає на чорний день, — байдуже пояснює знайома, викладаючи на вітрину ідентичну низку камінців. — Хазяйка не проти. Сама так починала.
1 
1
Комментарии
8