8 травня під пам'ятником Героям Дніпровської флотилії на набережній байдикують школярі й студенти-водники. Усі з гвоздиками. За півгодини почнеться покладання квітів на честь Дня Перемоги.
До причалу навпроти пришвартувався теплохід "Принцеса Дніпра". Судно прямує до Канева. На борту - переважно пенсіонери з Австрії й Голландії. Бабусі в сонячних окулярах і легеньких шаликах повиносили на палубу пластикові стільці. Обмахуються віялами, дехто фотографує.
Біля пам'ятника збираються їхні ровесники. Усі з нагородами. Огрядна розпорядниця з місцевої адміністрації роздає по гвоздиці. Квіти треба покласти до підніжжя наприкінці заходу.
Він уже два роки з квартири не виходить
Сивого моряка-ветерана ведуть попід руки двоє військових. Відзнаки й ордени повністю вкривають його кітель. Пасажири теплохода пожвавлюються, вовтузяться на стільцях, активно клацають фотоапаратами. Дехто знімає на відео.
- Він уже два роки з квартири не виходить, - шепоче мені бабця з рудим фарбованим волоссям. Лацкан її крепдешинового піджака обтріпали два ряди нагород. Одяганка на грудях чимось поляпана. Бабця прикриває плями гвоздиками.
- Ми побили фашистів. Ми врятували їм Європу! - каже у мікрофон ветеран. Киває на теплохід. За кожним словом втирає піт з чола картатим носовичком.
Нарешті команда класти квіти. Дві сиві подружки намагаються закинути гвоздики на високий постамент.
- Що, мало каші з'їли? - кепкує з них щербатий сусіда. Вицвілий кульок, подарований Блоком Черновецького, почепив на костур.
Нарешті одна з бабусь поцілює гвоздикою яксамраз під чавунний чобіт моряка, ще одна квітка застряє у велетенському автоматі.
- А не здамся! - ляскає щербатого по спині.
Пасажири на палубі аплодують.
Неподалік гомонять студенти:
- Кльово, що День Побєди на сьогодні перенесли. Завтра в нас шашлики по плану.
1 
1
Комментарии
4