Ваш мужчина

Він каже:

— Я трохи посиджу і піду.

Важко опускається на білий табурет дитячого гарнітура, що під стелажами з дитячими кашками в нашій аптеці. Правою рукою змітає з круглого столика пісок для гри. Коробочка падає, рожевий пісок висипається на килимок.

— М-м-м-м… — незадоволено реагує продавщиця. Пробиває бабусі на касі бинти, десяток пачок вугілля, і засіб від серця. Бабуся ще вагається — крутить у руках дві пачки — мацає і приглядається.

— Вам помочь? — визирає дівча із підсобки. Звертається до чоловіка. — Ну, лєкарство якесь… "скору"… Води вам налити?

Чоловік ледь піднімає на неї очі, заперечно крутить головою. Чорний чуб змокрів і пристав до чола. Краватка у сині смужки повисла негарною змійкою на бездоганно білій сорочці.

Дівчача голова зникла у підсобці. За мить лопотить із повною склянкою. Ставить на білий столик, трохи проливає.

— Не нада, Кать. Ка-а-а-ать? Ну сказано ж тобі, — коментують з-за прилавка. Звертаються до бабусі. — То ви оприділились? Не затримуйте чергу.

Чоловік дякує пересохлими губами. Намагається виловити маленьку пігулку з круглої пляшечки. Одну закидає до рота. Решта розсипаються родзинками в рожевий пісок.

— В "скору" дзвонити? Дзвонити в "скору"? — нервує Катя. Чоловік знову заперечно киває.

— Не нада, Кать. Посидить і піде. Розбери мені седативні.

Трохи засмучена Катя зникає

у під­­­­­­­со­б­ці.

Він виходить кволою ходою, рука на краватці. Дзенькають дзвоники над вхідними дверима. Катя поспішає до стелажів — позмітати на совок рожевий пісок.

Бабця з вугіллям теж виходить. Й одразу повертається назад.

— Ой-ой! Дівчата, ой-ой! Ваш мужчина там лежить, — лементує.

— Тепер визивай, Кать! — кричить продавщиця углиб підсобки.

×