– Нумо, заплигуй на мій Lamborghini, – бедуїн-красунчик схиляється до мого обличчя й підведеними сурмою очима заглядає, здається, в душу. Перелякано махаю руками, і він, заливисто сміючись, пришпорює коня. Зникає в ущелині, залишаючи по собі стовп рожевого пилу.
Йорданські бедуїни в Петрі живуть за рахунок туризму. Кожен має коня, верблюда, кількох віслюків або навіть екіпаж. У середині 1980-х король Йорданії дозволив бедуїнам не сплачувати податків, аби тільки залишили місто й замешкали в селищі поряд. Двоповерхові будинки звели коштом королівства, провели газ.
Проїхатися до мавзолею Ель-Хазне коштує 10–15 доларів. Гарних дівчат возять задурно.
Будьте обережні, щоб іще чогось не запропонували
– Будьте обережні, щоб іще чого не запропонували, – хмуриться гід. Що має на увазі – не уточнює.
Хто не дістає до стремені, продають підозрілі монети й срібло. Ти розглядаєш прикраси, а він – тебе.
– Ти одружена? – киває на мою обручку підліток.
Новозеландка Маргарита ван Гендермальсен продає в Петрі книжку "Заміжня за бедуїном". На обкладинці – вона 20-річна з чоловіком-йорданцем. Біля неї постійно в'ються туристки з Європи. Допитуються: як воно, із бедуїном? Активно купують книжки, просять автограф.
– Кохання ладне здолати всі випробування, – на автоматі відповідає Маргарита. Розмашисто черкає на палітурці. – Якщо любиш – оселишся край світу. З коханою людиною й у печері життя хороше. Повага й любов коштують більше, аніж блага цивілізації. Нема води й світла? Аби було щастя!
Зграйка туристок відходить. Маргарита відраховує синові виручку:
– Купиш мені крем від загару, із найвищим рівнем захисту. На решту – кока-колу й жуйку.
1 
1
Комментарии
16