Проблеми непорозуміння між жителями однієї країни існують у багатьох державах. В Україні це виникло на тлі різної історії розвитку суспільства. Західні регіони розвивалися у більш спокійній обстановці під гнітом Австро-Угорщини, потім її частини узагалі розділили між собою Польща, Чехословаччина та Румунія. Центральна, північна, південна та східна Україна існувала під тиском Російської Імперії, керівництво якої ставило собі за мету знищити українців, як етнос, а рештки асимілювати у росіян. Через це світогляд жителів різних частин країни відрізняється, люди мають інакше бачення історії та цінності, розмовляють на мові та "язиці".
Німеччина. Після закінчення Другої світової країну розділили між собою навпіл СРСР і союзники. Через непорозуміння керівництв у 1961 році Берлін розділили навпіл стіною. Відтоді розвиток німців східних і західних пішов різними шляхами. Згідно з опитуванням інституту громадської думки USUMA проведеним у 2011 році, більшість західних німців (63%) упевнені: у заходу і сходу країни спільних рис все-таки більше, ніж відмінностей. З ними згодні лише 46% жителів східної Німеччини, а 60% з них поскаржилися, що відчувають себе людьми "другого сорту" серед нових сусідів. За даними соціологічного інституту Forsa (2011 рік) 15% німців хотіли б повернення державного кордону між західними і східними землями.
Іспанія. Громадянська війна 1936—1939 років між інтернаціоналістичним урядом Іспанської республіки та націоналістичними силами країни розділили народ навпіл. Війна закінчилася перемогою сил націоналістів на чолі з генералом Франко. Проіснував створений ним режим до 1975 року. І хоч влада встановила пам'ятний постамент на честь двох воюючих сторін, у народу досі виникають суперечки з приводу історичного минулого. Крім того, на території Іспанії існує військова організація баскського народу, під назвою ЕТА, яка бореться за незалежність своєї нації від Іспанії. Баски хочуть повернути собі 4 адміністративні території, які зараз належать Іспанії, та 3, які належать Франції.
Бельгія. Після проголошення незалежності Бельгії у 1831 році були закладені передумови протиріч між Фландрією та Валлонією. Провідну роль в її розвитку відігравала франкомовна Валлонія, економіка якої була ядром промислової революції. Нідерландомовна Фландрія була допоміжним елементом в економічній системі Бельгії. Державною мовою була французька. Через це фландрійці бунтували. 1932 рік – прийнято лінгвістичні закони, за якими кожна комуна отримала право самостійно визначати свій мовний режим. Таким чином, потреби фламандців у визнанні їх прав користуватися рідною мовою були виконані. Проте протистояння населення двох частин однієї країни продовжуються досі. З 2007 до 2011 року в країні була затяжна політична криза через бажання фландрійців збільшити права своєї автономії. Зараз, незважаючи на довгу історію країни і три державні мови (нідерландська, французька, німецька), досі існує протистояння між жителями двох регіонів країни.
2 
1
Комментарии
5