Євровікна для школи

Сестра, що живе на столичній Борщагівці, розповіла: учителька її доньки-четвертокласниці запропо­нувала батькам ­здати по 180 гривень на євровікна.

Їх ­треба поставити до 1 вересня. Мовляв, усі класи ставлять, а ми що – гірші?

– Чого це я маю здавати ті гроші? – обурювалася Наталка. Вона працює швачкою в приватному ательє, її чоловік – водій, розвозить солодкі напої зі складу до крамниць. Винаймають двокімнатну квартиру. – Краще я з'їжджу до мами. Та й попереду – свята, купа днів народжень у рідних.

– Мамо, та здайте гроші, бо ­вчителька мене діставатиме, – канючить 9-річна Катруся. – Вона сказала нам: "Усі діти мають принести по 180 гривень. Це невеликі гроші для ваших батьків".

Це невеликі гроші для ваших батьків

– Та дай ти їм ті гроші! – підключилася Наталчина подруга. Її дочка – Катрусина однокласниця. – Хай відчепляться!

– Не буду! – затялася сестра. – ­Нехай до кандидатів звертаються. Он зараз вибори почнуться, усі бізнесмени попруть у парламент.

– Тобі добре так говорити – у тебе дитина відмінниця, – каже подруга. Вона здала гроші ­першою. – А моя слабенько вчиться, її зацькують.

– Вони ще не знають мого чоловіка, – відрізала Наталка. – Якщо він розсердиться, то піде до школи і наговорить такого, що у них усі вікна повилітають.

Гроші вона не здала навіть ­після батьківських зборів, коли половина батьків "розкололися". Поїхала на вихідні до матері на Херсонщину. Наварила ­борщу і холодцю. Попоралася на городі. Поторгувала косметикою ­фірми Oriflame серед колишніх однокласниць. Треба ж окупити поїздку.

Повернувшись до Києва, перевела дочку в іншу школу. Там уже стоять євровікна.

×