З огидою

- Можливо, треба проголосувати з огидою, - каже голова Верховної Ради Володимир Литвин. Мова йде про ухвалення в першому читанні нового пенсійного закону.

Я їду в маршрутці Каховка - Асканія-Нова до мами. Позаду мене голосно розмовляють дві жінки років по 70.

- Ти чула, Янукович обіцяв пенсію добавити, - каже одна.

- Ага, добавить! - іронічно парирує друга. - Із моїх знайомих познімали по 15-30 гривень. Сусідка отримувала півтори штуки, так 10-го числа їй принесли 1200. Вона - інвалід війни, 45 років дояркою прогорбатилася.

Це те, що з футболом? Та щоб вони повиздихали!

- Так за що ж зняли? - дивується перша. - Може, на Таврійські ігри? Щороку так робили.

- Їх уже другий рік не проводять. Скоріше всього, на Євро.

- Це те, що з футболом? Та щоб вони повиздихали!

Моя мама вийшла на пенсію ще за радянських часів. Тоді треба було в останні два роки мати заробіток 300 карбованців, щоб заробити максимальну пенсію - 120. Мама покинула роботу касира в ощадкасі, перейшла в побуткомбінат швачкою. Шитвом вона займалася з молодості. Працюючи в комбінаті, бралася за найскладніші замовлення, обшивала всю місцеву еліту. У вихідні їздила з комбінатівською автолавкою по селах, продавала готові вироби. "Максималку" заробила, як і купу професійних хвороб. Отримує біля 1200 грн, із доплатою як учасниця війни та за п'ятьох дітей.

Мені до пенсії лишилося рік і два місяці. Прикинув, що за старим законодавством мав би близько 2 тис. грн. Тепер страховий стаж збільшили на 10 років. Значить, у мене вже відібрали щонайменше 200 грн. І не відомо, що іще втулять у новий закон наші парламентарії до остаточного прийняття. То як мені до них ставитися? Так само, як вони за нас голосують, - з огидою.

×