Усе прозоро

– Треба нові обличчя. Ти підходиш. Не пожалієш, – знайомий пропонує працювати прес-секретарем новоствореної політичної сили.

З початку осені маю кілька таких пропозицій. Відмовляю. З політикою не хочу мати справ.

– У нас все чесно, прозоро, – наполягає знайомий. – Давай хоча би спільний благодійний проект організуємо. Ти знайди потребуючих, а ми профінансуємо, попіаримось. Всі у виграші.

На це згоджуюся. Дітям байдуже, хто дасть гроші. Їм потрібно їсти і жити в нормальних умовах. Складаю перелік малозабезпечених, зв'язуюся із благодійними фондами. Формую список речей, які потрібні: обігрівачі, спеціальне харчування, засоби гігієни. Загальна сума не перевалює за 10 тисяч гривень. Даю список знайомому.

– Мої керівники думали обійтися мандаринами й цукерками. Пофотографуватися й віддати дітям, – каже, читаючи лист. – Але щось придумаємо.

Благодійний проект не відбувся. Товариш пішов із партії.

– У них у бюджеті на благодійність було закладено сотні тисяч гривень, – пояснює. – Це за документами. А на ділі – виділяли кілька тисяч на солодощі, а решту ділили між собою. Та я очі закривав.

– Так, а чому пішов? – питаю.

– Дізнався, що моя зар­плата за документами вдвічі

більша

×