Олександр Лукашенко вчетверте поспіль виграв президентські вибори в Білорусі. Кількох кандидатів у президенти побили й ув'язнили. Їхні прихильники сподіваються, що Росія не визнає результати виборів
16 грудня. Київ. День перед від'їздом
Готуємося: скачуємо зручну карту Мінська, добираємо найтепліші речі. Прогноз обіцяє 17 градусів морозу, блоги - ковзанку на центральній площі столиці, водомети та БТРи. Опозиційний сайт Belaruspartisan просить волонтерів допомогти з перекладом великого обсягу англомовних текстів формату "листи другу". Кажуть, це файли WikiLeaks по Білорусі. У них нічого нового: дострокові вибори сфальсифіковано, Бундестаг засуджує "псевдодемократичний режим".
Дзвонимо до Мінська. Друзі розповідають, що міліція змушує активістів підписувати попередження про відповідальність за участь у масових заворушеннях, а зі спортивних магазинів зникли намети, спальники й термобілизна. Художника-дисидента Олеся Пушкіна заарештували на 13 діб за "злісне хуліганство".
17.12 Потяг Київ-Мінськ
Їдемо фірмовою білоруською плацкартою "Белый аист". Білизна чиста й хрумка, вагон теплий, у тамбурі легально палять, у вбиральні - крани як у душі.
Люди перемовляються пошепки. Дехто читає видану разом із білизною "Совецьку Беларусію". Передвиборний випуск головної газети країни закликає голосувати розумно "за державу, яка завжди прийде на допомогу". "Звичайно ж, іноді кожному хочеться жити ще краще, так уже влаштована людина... Але від докорінного зламу й різких перебудов життя ліпшим не стає - це факт".
Перемовляються про Україну. Там глибоке метро. Глянеш униз - голова крутиться. Дешева червона ікра та дорогі авто. А ще там б'ються у Верховній Раді. У нашому парламенті не так - сиди тихо, як зайчик, або начувайся.
Про Білорусь поміж собою говорять як про покійника - добре або нічого.
18.12 Мінськ. День перед виборами
На засніженій привокзальній площі агітнамет кандидата в президенти Володимира Некляєва. У метро - багато військових із рюкзаками та стройовими валянками за плечима. Лунають оголошення про небезпеку залишених без нагляду сумок та можливість проголосувати достроково. Люди похмурі. Багато поїхали з Мінська пересидіти "доки все закінчиться". На Кастричницькій площі народ весело ковзає довкола ялинки.
Таксист, що підвозить нас, не каже, за кого голосуватиме: "Це не важливо. Важливо, що я точно знаю - проти кого".
Вписуємося у недобудованій квартирі та зідзвонюємося зі знайомими - хтось уже доїхав, хтось іще блукає міжкордонними манівцями. Усі дуже хвилюються. З'являється інформація про два місця збору: одне - на Кастричницькій, друге - біля вокзалу, оскільки метро Кастричницька буде заблоковано.
19.12 Мінськ. День виборів
11.00 Достроково проголосували 23 відсотки виборців. Затримали Михайла Пашкевича, Дмитра Дашкевича, активіста "Молодіжного фронту", та ще кількох активних опозиціонерів.
Рух машин на проспекті відновлено, але даїшники не дозволяють їм зупинятися й забирати демонстрантів. Викидаємо вудку, тікаємо під міст
Їдемо подивитися на голосування. Місто вбране по офіційно-святковому: на флагштоках, ліхтарях, автобусах майорять червоно-зелені прапорці. На вулиці біля виборчої дільниці - ковзанка, з колонок лунає весела музика. Усередині - караоке-концерт від старшокласників. Тут голосує Некляєв, тому багато журналістів. У шкільному буфеті - вино, коньяк, мандарини та червона риба. Некляев каже: 30 відсотків голосів із дострокових виборів - суцільна фальсифікація.
16.00. Їдемо під генпрокуратуру - там п'ять опозиційних кандидатів вимагають відпустити затриманих активістів та засвідчити масові фальсифікації на дострокових виборах. Хвилин із 10 кличемо прокурора Синяка, та він не виходить. Натомість з'являється якийсь дрібний працівник прокуратури, з вимушеним виглядом слухає вимоги, забирає листа від кандидатів та йде. Некляєв просить людей зібратися біля його штабу й звідти разом іти на Кастричницьку.
19.00. Рухаємося в бік вокзалу, щоб приєднатись до тамтешньої колони. Чуємо постріли. Пізніше з'ясовується, що це 50 головорізів із кастетами та шумовими гранатами напали на Некляєва.
Колоною тисяч із 10 крокуємо проспектом Незалежності до Кастричницької площі. Скандуємо "Живє Бєларусь!", "Саша, уходи!" та "Пора менять лысую резину!". У натовпі - десятки червоно-білих прапорів, деякі з символікою демократичних організацій. Натовп у піднесеному настрої - всі замотані якнайтепліше, бо мінус 15. Багато хто у валянках: готові стояти до ранку, а за потреби - і довше.
20.00. Біля Кастричницької зливаємося з іншими колонами. У гучномовець повідомляють, що Некляєв - у реанімації. Навколо ялинки під гучну веселу музику ковзають кремезні спортсмени в штатському. У натовпі помітно провокаторів і тихарів - щонайменше із 10. Їх нескладно розпізнати: перші нетверезі й сильно штовхаються, другі - безликі, похмурі, і пересуваються, як риб'ячі зграйки по однаковій траєкторії. Хтось дає нам вудлище, піднімаємо на ньому свій прапор.
21.00. Вирушаємо проспектом Незалежності до однойменної площі. Колона розтягується на весь проспект, блокуючи рух транспорту. Проходимо будівлю КДБ.
21.45. На площі Незалежності - ЦВК, будівля уряду, парламенту і головний корпус Білоруського держуніверситету. Друга, після харківської Свободи, за величиною площа у Європі заповнена людьми. Опозиційні лідери та дисиденти влаштовують трибуну на п'єдесталі пам'ятника Леніну. Присутні спостерігачі повідомляють, що на їхніх дільницях Лукашенко набрав до 30 відсотків. Литовські екзит-поли підтверджують цю інформацію.
У більшості перестають працювати телефони. З трибуни кандидат Андрій Санніков пророчить диктатурі лічені години. Андрій Хаданович співає "Мур хутка рухне", ми підспівуємо. Площу потроху оточують чорні загони ОМОНу в касках, із залізними щитками.
Близько 22.00 чоловіки в цивільному починають ламати двері та бити вікна ЦВК. З трибуни закликають зупинити провокацію. Омонівці випускають сльозогінний газ і молотять дубинками всіх підряд. Потім, разом із військовими спецзагонами, оточують трибуну і відтісняють демонстрантів від урядового будинку. На ньому гасне підсвітка. Починається бійня.
Опозиційні лідери скандують "Залишаємось! Залишаємось!" Піднімаємо друга на плечах, він роззирається і каже, що ОМОН оточує нас із усіх боків, а від проспекту Незалежності підтягуються ланцюги автозаків - машин для перевезення затриманих. Вирішуємо, що час відходити.
Рух машин на проспекті відновлено, але даїшники не дозволяють їм зупинятися й забирати демонстрантів. Викидаємо вудку, тікаємо під міст. Застрибуємо до трамвая, прапор ховаємо якомога глибше в рюкзак.
24.00. Дісталися дому, відігріваємо телефони і пишемо рідним, що ми цілі й на свободі. Інтернет не працює. Нам пишуть про десятки покалічених та сотні затриманих. Серед них - кілька наших друзів та сім із дев'яти опозиційних кандидатів. Непритомного Некляєва спецназ викрав із реанімації, лікарів побили.
20.12 Мінськ. Перший день після виборів
11.00. Оголошені попередні результати виборів. Лукашенко набрав майже 80 відсотків, усі його конкуренти - до 3 відсотків.
Опозиційний кандидат Романчук, що залишився на свободі, публічно засуджує дії інших кандидатів та називає похід на площу Незалежності провокацією.
Увечері йдемо на акцію солідарності з затриманими. Знайомий фотограф каже, що всіх уже зачистили. Навколо багато тихарів.
21.12 Мінськ. Другий день після виборів
11.00. Дізнаємося, що 18 осіб, серед них п'ятеро кандидатів у президенти, в "американці" - внутрішній тюрмі КДБ. На всіх завели кримінальні справи. Їм загрожує до 15 років за статтею "Організація масових заворушень".
17.00 Їдемо до слідчого ізолятора на акцію солідарності з затриманими. Збирається кілька десятків людей. Хтось прийшов передати теплі речі близьким, хтось - постояти із запаленою свічкою. Батьки одного із затриманих через віконце доводять наглядачам, що він - глухонімий і не міг вигукувати антидержавні гасла, а просто вийшов не в той час не на тій зупинці.
Багато камер. Чимало міліції й тихарів із навушниками. Випущений із тюрми КДБ екс-кандидат Кастусьов шукає у списках затриманих, що висять на дверях, свого сина. Його там нема.
Прийшов засвідчити свою підтримку ув'язненим Олександр Мілінкевич, який балотувався у президенти п'ять років тому.
Люди вишикувались у шеренгу і з запаленими свічками співають патріотичні пісні - "Пагоня", "Паветряны шар", "Край ты мой край". Міліціонери оголошують у гучномовець, що всіх учасників несанкціонованої акції буде затримано. Франак Вячорка, лідер молодіжного крила Білоруського народного фронту, запускає феєрверк і зникає. Решта слідують за ним.
24.12 Мінськ
Сидимо у крихітній кухні друзів. До квартири нас впустили тільки після правильно повідомленого у домофон пароля. Це не параноя - спецслужби арештовують активістів, чиї обличчя є на плівках.
Завтра католицьке Різдво. Тож ми прийшли з вином і мандаринами. Але настрій не святковий - багато наших друзів "на сутках", на трьох відкрито кримінальну справу. Університетські викладачі сидять в одних камерах зі своїми студентами, художники - зі спортсменами. Кажуть, що коли Росія визнає результати виборів, їх відпустять. Тоді - ще п'ять років з Лукашенком. Якщо ні - наші друзі сидітимуть. Із заяв європейських лідерів уже зрозуміло - Захід виборів не визнає.
Пожвавилися соціальні мережі - пропонують варіанти мирного спротиву: писати на грошах "пам'ятай Плошчу!", перестати купувати білоруські товари, роздавати диски із записами подій "кривавої неділі".
2 
1
Комментарии