пятница, 16 августа 2013 14:30
Павло Вольвач
Павло Вольвач
Павло Вольвач

Велика риба йде у вересні

Можливо, це навіяно літнім сезоном, можливо, ще чимось, не знаю, але мені українська подієвість чомусь уперто асоціюється зі снінням лиману. В теплім розсолі ледь коливаються вальяжні скати й медузи-ризостоми, в'ються проворні бички й усілякі інші дріб'язкові пуголовки інформприводів, від яких немає й не може бути жодних збурень-змін, хіба легка хвилька, та й та – у межах, чітко окреслених буйками.

Великі риби протестних сенсів нагулюють жир десь далеко від офіційного опозиційного мілководдя – згадуються спонтанні податковий і мовний майдани, до прикладу, чи події під час останніх виборів у Первомайську на Миколаївщині, чи виступи у Броварах на захист "народного месника" Запорожця (дехто навіть стверджує, що справжні майбутні лідери опозиції нині сидять по в'язницях, і прізвища їхні зовсім не обов'язково Тимо­шенко чи Луценко)… Остання в цьому шерезі – Врадіївська хода. 500 кілометрів – більше, ніж "Соляний похід" Ганді – пройшли люди з Півдня, з тієї ж "вінграновської" Миколаївщини, протестуючи

проти свавілля міліції. Мирна, неполітична, жертовна акція, що – як сподівалися учасники й організатори – мала б розкутурхати сонне українське суспільство, а проте виявилася нібито й невзисканою, майже непотрібною. Суспільство понуро дивиться на врадіївських і довколаврадіївських "воїнів сатьяграхи", їсть морозиво й копає картоплю. Хоча правда й те, що це тільки видима картинка явища, за лаштунками якого клубочаться протилежність воль і маси зацікавленого люду.

Великі риби протестних сенсів нагулюють жир десь далеко від офіційного опозиційного мілководдя – згадуються спонтанні податковий і мовний майдани, чи події під час останніх виборів у Первомайську на Миколаївщині, чи виступи у Броварах на захист "народного месника" Запорожця

Насамперед – владного. Вони мимохіть мають напружуватися. Хоча, звісно, завчено твердять вустами речників і аналітиків вдоволену мантру про те, що "й цього разу в них нічого не вийшло…" Само собою, пильнує й міліція. А як не пильнувати, коли все частіше розгнівані діями правоохоронних органів громадяни облягають саме райвідділки, скандуючи вже не старозавітне "Міліція з народом!", а щось на зразок "Стидно бути мінтом!" Пильнують, травмуються об залізні долоні правозахисниць-активісток, а хто вцілів, пакують врадіївських прочан на нічному Майдані, разом із державними прапорами, що стають "речовими доказами". Робота є робота. "Рибина протесту", зненацька вдаривши плавниками, веде за собою й дає поживу судам, прокуратурі, адвокатурі, засобам масової інформації, колумністам, таким ось, як я, політологам, політтехнологам, роззявам, міським і сільським божевільним, навіть комунальним службам. Уже не кажучи про служби спеціальні, з-за знеособленого силуету яких раз-у-раз визирають як не каламутні домовленості про "злиття ходи", так американський паспорт одного з керівників акції.

При ділі й політики, надто ж кімнатні опозиціонери. Які звично присусідилися до ходи на якомусь етапі, закликали чомусь "штурмувати" провінційні райвідділи міліції у пошуках "кімнат тортур", але, здимівши з протестних наметових буднів, уже встигли перегризтися, звалюючи одне на одного провину за "неуспіх акції". Про вгрузле по чуб у городи й клопоти суспільство я вже говорив, хоча під чубами теж снують різні неконтрольовані думки.

Тим часом сенс і плоть протестної ходи, як і всіх попередніх низових виступів, на київському березі об'їдено майже до кістяка, як рибину, загарпунену гемінґвеївським старим Сантьяго. Десь той кістяк, мабуть, хитається на хвильках фонтана, нижче монумента Незалежності, й навряд чи його помічають туристи. Хіба споглядають десяток пропечених сонцем протестантів, що лишаються сидіти на гранітних парапетах Майдану, під жовто-блакитними, ще не конфіскованими міліцією, прапорами.

Така ось звична історія. Крізь неї, однак, невловно світять "очі людини, яка не здається". А ще – дихає невидиме море

Сейчас вы читаете новость «Велика риба йде у вересні». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть