Через 20 років українська мова не зникне. Безумовно, лишиться певний ареал, де головною розмовною буде українська. Вона виконуватиме всі функції сучасної розвиненої мови. Де будуть межі вживання цієї мови, залежатиме від зовнішніх обставин.
Українська мова в центральній Україні може опинитися в статусі мови-гетто. Це за умов негативного сценарію. Тобто виконуватиме суто нішові функції. А на сході і півдні фактично може зникнути до невеликих гуманітарних острівців навколо філологічних факультетів місцевих університетів.
Українська мова може стати консолідуючим чинником для всієї західної та центральної України. Це за сприятливих обставин. Також може зберігати, певною мірою символічно, свою присутність на сході і півдні.
Усе залежатиме значною мірою від політичної ситуації. Враховуючи те, що відбуватиметься, імовірніше, буде негативний сценарій, бо мова фактично муситиме протистояти глобалізаційному тиску. У нашому випадку — це тиск саме російської мови.
Мова повинна буде протистояти і комерційному тиску. Згадаймо нещодавно заяву, скажімо Шустера, що "русский язик более комерчески успешный", тому телебачення має бути російським. На жаль, це є панівною думкою і наших бізнесів.
Потрібні підтримувальні дії з боку держави. Якщо навпаки буде ворожість, яку органи влади сходу і півдня виявлятимуть до української мови, то можна прогнозувати суттєве звуження сфери використання української. Якщо все таки нинішній політичний режим дуже швидко стане печальним минулим і ситуація стане більш цивілізованою, то тоді можна очікувати і кращих шансів для української мови. Мова залежить від людей. Але зрозуміло, що коли мова піддається такому суттєвому глобалізаційному тискові, будь-яка нормальна влада має вживати якихось заходів для того, щоб її захистити. Врешті, ситуація з французькою мовою значно краща, ніж ситуація із українською. Французький уряд вживає дуже продумані і витратні заходи для того, щоб захистити її від тиску англійської.
Влада скасувала "мовним" законом всі без винятку положення, які захищали українську. На сьогодні немає жодного законодавчого положення, яке б захищало вживання української мови в якійсь сфері життя. Це віддано на відкуп з одного боку ринкові, з іншого боку — місцевим політикам, які здебільшого представляють зараз антиукраїнську партію. Зрозуміло, що проти цього подвійного тиску українській мові боротися дуже складно навіть з усім ентузіазмом україномовної еліти.
Спостерігаю ситуацію, коли люди починають говорити українською просто з протестного відчуття. Безумовно, ця тенденція матиме місце. Але завжди буде стосуватися порівняно невеликої кількості людей. Але є і зворотній процес. Якщо раніше в багатьох сферах стало цілком пристойним і прийнятним говорити українською, то багато хто з україномовних почав полохливо переходити на російську. Процеси є різні і вони розгортаються з різною інтенсивністю. Очевидно, дослідження цих процесів є цікавою соціолінгвістичною задачею, але остаточно висновки може дати тільки час.
Де-факто до 5 червня у нас був баланс між україномовними і російськомовними. Незадоволена цим компромісом була лише невелика кількість з одного боку професійних російськомовних людей, а з іншого боку таких радикалів як Ірина Фаріон. А є умовно 95% населення, які почувалися в цьому більш-менш комфортно. Були приклади, коли щось не подобалось одним чи іншим. Але те, що у нас було до 5 червня, більш-менш всіх задовольняло. Сьогодні створено ситуацію, якою не задоволена дуже велика частина населення. Це вже десятки відсотків. Як вже в цій ситуації шукати балансу, як намагатися загасити ці рани — навіть дуже сумлінній і розумній владі буде дуже складно.
Максим СТРІХА, науковець, громадський та політичний діяч, перекладач, письменник; доктор фізико-математичних наук
2 
1
Комментарии
227