Хокеїст Віталій Люткевич, 30 років, через ситуацію з київським "Будівельником" опинився без клубу. Контракт з киянами вже був майже підписаний, досвідчений гравець української збірної спокійно ніжився під промінцями кримського сонця. Тепер Люткевич має наспіх шукати собі іншу команду.
- Я дуже розчарований, - каже Віталій кореспонденту "ГПУ". – Дуже зрадів, що зможу нарешті грати удома, на очах у рідних і друзів. При цьому грати на найвищому рівні, в Континентальній хокейній лізі. То була наша давня мрія. Усіх нас. Не дивуйтеся, що згоду грати за "Будівельник" відразу дали Сімчук, Климентьєв, Шахрайчук, Срюбко, Касянчук, Якушин, Разін. Ми вже втомилися щороку бути далеко від дому. Втім, виявилось, що й зараз нічого не зміниться. Більше того, наразі нема певності, чи буде в наступному сезоні "Сокіл". Якщо ні, то окремі хокеїсти ризикують взагалі залишитися без команд.
- А що таке можливо?
- Розумієте, травень-червень у хокеї – час відпусток. З перших чисел липня розпочинається підготовка до сезону. Команди на той час вже визначаються зі своїми складами. Ми ж були певні, що вже будемо в "Будівельнику". Тепер кожен наспіх шукає команду. Приміром, в мене є кілька варіантів з Білорусі. Буду обирати.
- Клуби КХЛ не кличуть?
- Пропозиції є, але треба проходити оглядини. Мене це не влаштовує. Бо можу не підійти, а потім втратити ті варіанти, які зараз більш певні.
- Кажуть, ви вже встигли підписати контракт з "Будівельником"...
- Ні, у мене, як і в решти хлопців, існувала усна домовленість генеральним менеджером Купріяновим. Ми дали згоду, а контракти мали підписувати, коли виясниться ситуація з Палацом спорту.
- В минулому сезоні ви уклали двосторонній контракт з мінським "Динамо" і його фарм-клубом "Шахтарем". Зараз можете його продовжити?
- Так. "Шахтар" – то один з варіантів. Там я провів непоганий сезон, тренери мною задоволені. Зрештою, міг частіше грати й у складі "Динамо" в чемпіонаті КХЛ. Сезон я розпочинав саме в їхньому складі. Однак провів 25 матчів, а потім білоруси почали награвати збірну до Олімпіади в Ванкувері. Тому нам з ще одним українцем Олегом Шафаренком довелося поступитися своїм місцем і зіграти з "Шахтар". Зрештою, гадаю, то також досить серйозний рівень.
- Після всіх останніх подій ще маєте бажання виступати за збірну України?
- То зовсім різні речі. Ми звикли, що в українському хокеї труднощі, але збірна завжди залишається збірною. Ми граємо за країну, в якій виросли, для своїх рідних, для себе. Для нас це важливо. Хоча парадокс виходить – керівництво Федерації хокею змогло добитися, аби провести в Києві ігри чемпіонату світу у групі Б, а клуби зникають взагалі.
- Раніше, коли збірна України грала в еліті світового хокею, всі жалілися на безгрошів"я. Мовляв, з"являться гроші – заграємо ще сильніше. Однак гроші з"явилися, а збірна вже три роки не може повернутися до еліти. В чому причина?
- Та тут цілий комплекс причин. І справа зовсім не в грошах. Потрібні якісні контрольні спаринги, треба, щоб підростала сильна молодь, щоб була конкуренція. Ми ж з року в рік не молодіємо. Виходить, нам щороку для виходу в еліту не вистачає одного матчу. Суперники ж прогресують, а в нас все залишається на місці. Якщо хокей в країні почне розвиватися, то й збірна повернеться в групу А. Скажімо, ми дуже сподівалися, що буде "Будівельник", ми весь рік будемо грати разом на найвищому рівні. Тоді б вже точно впоралися б з завданням виходу до еліти.
- Гадаєте, тренер збірної може суміщати посаду з роботою в клубі?
- Не бачу в цьому проблемі. На той час, коли відбуваються ігри чемпіонату світу, сезон вже завершується. Тому той же Михайло Захаров може спокійно зосередитися на збірній України. Головне – аби були умови для тренувань, аби тренер знайшов спільну мову з хлопцями.
- Захарову це вдалося?
- Так вийшло, що збірній я цьогоріч допомогти не міг. Якраз напередодні зборів зламав носа, тому приїхав в розташування команди радше для того, щоб привітатися з друзями. Але матчі по телевізору дивився. Команда грала з бажанням, демонструвала хороший хокей. З цього роблю висновок, що Захаров зміг достукатися до команди.
- Віталію, літо в розпалі. Чи вдалося трохи відпочити?
- Зазвичай їздимо з сім"єю в Крим. У мене дружина родом з Євпаторії. Тож втрьох, разом з п"ятирічною донькою Аліною їдемо туди. Зазвичай відпустку проводимо саме в Євпаторії. Крім того, їздимо під Ялту, де зазвичай відпочиває мій друг Дмитро Цируль (також гравець збірної України).
17 
4166
Комментарии