По-багатому

– Чортики якісь, – відпиває із келиха шампанське місцевий депутат.

Походжає із колегою від картини до картини на відкритті галереї в нашому невеликому місті. На полотнах – їхні підопічні. "Прості люди", пояснив автор робіт. Чоловіки із запалими щоками, у м'ятому білому одязі милуються небом, люблять, пиячать, майструють, ламають, крадуть.

Поряд розмістили декоративні тарілки із "Джокондою" да Вінчі, магніти з "Соняшниками" Ван Ґоґа та копію Мункового "Крика", загорнуту в два шари целофану. Біля картин поставили роз'яснювальні таблички "Що таке мистецтво", "Що таке графіка", "Що таке живопис".

Власник галереї називає себе хазяїном. Обіцяє за півроку привезти Демієна Герста, щоб тут було "як у PinchukArtCentre".

– Хочемо навчити людей розбиратися в мистецтві, – говорить під час відкриття.

Після урочистостей гості переходять до іншого приміщення – на фуршет. Залишаємося у порожній залі з подругою і продавщицею тарілок. Подруга, викладач культурології, впізнає у дівчині свою колишню студентку. Її запросили працювати куратором.

– Думала, пропонуватиму ідеї, але поки що доводиться сортувати тарілки, – каже.

Півночі перед відкриттям Дарина розклеювала назви картин. Господар чекав, аби відвезти додому. Хотів допомогти, та не зумів: не знав, що куди клеїти.

– То не страшно, – зауважив. – Головне – аби все було як у людей, по-багатому.

Через півроку галерею переобладнали на дискотеку. Тепер тут буває значно більше людей, а Дарина організовує тематичні вечірки. Гості ж особливо полюбляють фотографуватися в туалетах – як і відвідувачі PinchukArtCentre.

×