У театрі не матюкаються

– Это же коммунизм, – каже Андрій, киваючи в бік Волинського драматичного театру.

До Луцька актор приїхав із київським театром КРОТ. Увечері гратиме в постановці за п'єсами Леся Подерв'янського "Сни Васіліси Єгоровни".

Афіші про гастролі киян ­пере­робляли тричі. У першій ­версії ­місцем дії значився кінотеатр "Промінь". ­Договір про оренду гастролери підписали заздалегідь. Але невдовзі приміщення продали. Новий власник затіяв реконструкцію й відмовив киянам.

Оголошення переклеїли на Волинський академічний драматичний театр. Організатори вже продавали квитки, коли їм повідомили, що на цій сцені спектакль не може відбутися. "Через нецензурщину. У театрі не матюкаються", – пояснив Петро Ластівка, художній керівник драматичного. Та й письмового дозволу на "Сни Васіліси Єгоровни" міськрада не надала. А театр – у її підпорядкуванні.

Афіші переробляли тричі

– Постановка висит в воздухе, – повідомляє мені телефоном організатор Роман.

Покупцям квитків не каже нічого. За кілька днів до спектаклю шукає нову залу. Переклеює афіші на Палац культури "Просвіта". Але із дозволом міськрада зволікає. Обізнані перешіптуються, що влада просить директора "Просвіти" зайняти зал у той день якимось концертом. Врешті, дозвіл дають – за день до вистави пообіді.

За кількістю місць зал "Просвіти" майже вдвічі менший за театральний. Роман нашвидкуруч переписує номери на квитках. Просить глядачів сідати на будь-які вільні крісла.

– Петру Ластівці присвячується, – ­патетично промовляє закадровий голос перед початком спектаклю.

Публіка регоче й аплодує.

– Шкода, що в драмтеатр їх не пустили, – шепоче в залі хлопець в окулярах своїй супутниці. – Персонажам Подіка так пасувала б та радянська сцена.

×