У Греції втопилася суддя зі Сміли. Вона була родом із Донецька, жила в Києві, судила на Черкащині. Мала три квартири й два автомобілі. Нічого особливого.
Зранку телефоную її колезі. Прошу розповісти про загиблу.
— Розумна, порядна, — каже. — Завжди говорила те, що думала. Словом, людина без другого дна.
Я старанно все записую й беруся до іншої роботи. Увечері згадую цю фразу.
"Що то воно значить — друге дно? — думаю. — Скритна людина, яка живе подвійним життям? Мабуть, серед суддів більшість таких".
Вдома я сам. Жінка — в селі, донька — в Києві. Користуюся моментом і допізна дивлюся футбол. Засинаю о першій ночі. О пів на шосту прокидаюся. Пес Мажор тикається вологим і холодним носом мені в лице. Будить.
Гримаю на нього й перевертаюся на інший бік. Але сну вже немає. Розумію, що Мажор не заспокоїться, доки не піде гуляти на вулицю. Повільно стягую себе з ліжка. Собака бачить і висловлює щиру радість. Падає на спину і йорзає підлогою. Потім схоплюється й починає лизати мені ноги. Дуркує і тішиться.
Ще за кілька хвилин ми йдемо на Дніпро. З наближенням річки грайливий настрій у Мажора зникає. Він не любить купатися. Але знає, що цього не уникнути.
На березі роздягаюся й беру його на руки. Несу за десяток метрів від берега. Пес покірно терпить.
Хвилі змикаються над головою Мажора на кілька секунд. Він торкається дна, виринає і молотить передніми лапами. Ще стоячи у воді, починає обтрушуватися. На березі вивалюється в піску й стає схожим на чорта.
Я запливаю метрів на 50 і повертаюся. Коли виходжу, собака відбігає — боїться, що знову кидатиму в річку. Вдає, що образився на мене. Мажора вистачає на кілька хвилин. Зрештою він хапає в зуби поводок і вдавано починає його гризти. Потім стає на задні лапи й намагається лизнути мій ніс. Усім виглядом демонструє, що він — точно без другого дна.
1 
1
Комментарии