Сон у руку

Перед Новим роком купую пральну машину. З товаришем встановлюємо на кухні в моїй черкаській квартирі.

— Юрко, діла не буде, — каже Сашко. — Кран тече. Треба міняти.

Зранку викликаю сантехніків.

— Усі три крани нікудишні, — витирає руки майстер.

Їде й купує такі, як треба. Чистить труби, міняє крани, монтує пральку. Вовтузиться 3 години.

— З вас 1800 гривень, — каже. Віддаю йому все, що було в хаті.

Минають два дні. Вночі прокидаюся й не можу заснути. Приснилося, що в Тальному прорвало воду й вона біжить дзюрком. Кручуся до ранку.

— Спи, дурне! — сердиться дружина Надійка. — Зранку сміятимешся зі своїх страхів.

Справді, зранку йду на роботу й забуваю про сон. Раптом дзвінок від сусіда Володьки.

— Юрко, бігом у Тальне! На подвір'ї прорвало трубу. Вся земля мокра!

Боже, за що мені це все, думаю дорогою.

Увечері перекриваю воду всій вулиці. Позичаю гроші у Володьки й викликаю на ранок слюсарів.

— Прийдемо, — кажуть хлопці. — Але копати яму не будемо. Мусиш зробити все сам.

Телефоную єдиному родичу, що лишився в Тальному.

— Сергію, допоможи, — прошу. — Я заплачу.

У слухавці довге мовчання. Чути, як сопе.

— Не можу. Мені завтра на роботу.

Зранку наймаю копача. За півтори години Микола знаходить порив. Приїжджають слюсарі й до вечора залатують. Розраховуюся з копачем, майстрами й полегшено зітхаю. Залишаюся в Тальному до Різдва.

Перед Святвечором зустрічаю Наталку — дружину Сергія.

— У нас такі неприємності. — Того дня, коли ти кликав на допомогу, Сергій пішов на роботу. Начальства не було. Він покрутився й утік додому. З обіду з'явився директор. Почав дзвонити. Сергій вперся й не відповідав. Наступного дня його звільнили.

Дорогою до хати починаю розуміти Божий задум. Уся ця історія з водою була задумана, щоби провчити Сергія.

×