Суперкомпенсація

Я свято вірю в гармонію і компенсацію. Це коли кілька років трудитися за мізерну зарплату, а потім несподівано, наче зненацька, отримати й гроші, й кар'єрний ріст. Або коли довго робити комусь зло, то потім почнеться чорна смуга.

На посаді редактора районної газети я знущався над чиновниками. Не пропускав нічого: ні їхньої пихи, ні плазування перед начальством, ні високих зарплат. Потім переїхав у Черкаси.

І ось тепер надумав продавати будинок у Тальному. Тобто захотів отримати компенсацію. Спочатку виявилося, що в мене немає акту на землю. Два тижні його везли в Черкаси, ще два тижні - назад. Потім кілька днів несли на підпис міському голові. Зрештою мені його не віддали, бо, мовляв, будинок оформлено на дружину, а я тут - ніхто. Земельний акт коштував мені як добрий кабан. Витяг із бюро технічної інвентаризації - як півкабана. Експертна оцінка землі - знову півкабана. Хабарів нікому не давав, ціни офіційні.

Без експертної оцінки ніяк не можна замовити довідку про сервітути. Без Руслана їх не видають. Руслан з'явиться за два тижні. І головне - щоб зібрати всі довідки, дружині треба безвиїзно сидіти в Тальному - за 150 кілометрів від Черкас.

Вихід підказав якийсь із чиновників:

- А я вашу дружину знаю. Вона живе в одному будинку зі мною.

Мене осінило. Оля! Надіна сестра-близнючка. Я недооцінював Ремарка, який казав, що добре упадати за близнючками. Якщо зрадить одна, завжди залишиться інша. Оля живе в Тальному. Залишаю їй Надійчин паспорт і їду до Черкас.

Наступного дня не вірю своїм вухам.

- Юра, я за день зібрала всі твої довідки.

Потім довго шукав пояснення, чому так сталося. Згадав, що в університеті моя Надя щоразу здавала екзамени двічі: спочатку за себе, а потім за сестру. Тепер прийшов час подяки і суперкомпенсації.

×