Складається враження, що будь-яка згадка про перших осіб української політики як про персонажів пародій, комедій чи мультиків в нашій країні швидше стане предметом для широкого обговорення, ніж реальне буття особи, котра надихнула творців на той чи інший вигаданий сюжет.
Причому, що характерно, більшість українців, які жваво обговорюють подібні новини, насправді з предметом розмови практично не знайомі.
Наприклад, після виходу нової серії "Сімпсонів", за сюжетом якої Гомера викрадають за наказом такого собі лідера злочинної групи на ім'я Віктор, до автора цих рядків за відповідним коментарем звернулося троє журналістів.
І всі формулювали запитання однаково: "Чи бачили ви вже цей мультик і що можете сказати? Бо ми його не бачили". Та обставина, що я теж цього епізоду не переглянув, насправді нікого не хвилювала.
Важливо інше: з нашої влади знову посміялися за межами українських кордонів, і це слід якимось чином оцінити. Заодно домовившись, як саме варто подібні речі сприймати.
Свіжіший випадок – новий епізод російського мульсеріалу "Мульт Особи" ("Мульт Личности"), за сюжетом якої Ющенко намагається влаштувати для Тимошенко втечу з тюрми, причому використовує для цього той самий спосіб, що й герой американського серіалу "Втеча з в'язниці" - малює план буцегарні на власному тілі.
При цьому в розмові Юля називає Вітю "дебілом", а під фінал вони починають звичні для всього світу розборки. Раніше "Мульт Особи" вже ілюстрував ситуацію, в якій президент Білорусі Алєксандр Лукашенко перетинає американський кордон у діжці з добривом, бо в інший спосіб прибути до США не може, й починає агітувати Барака Обаму захопити світ за допомогою білоруської бульби, тобто – картоплі.
Між іншим, згаданий мультсеріал виходить у Росії від 2009 року. Проте наші співгромадяни дізналися про його існування тільки тепер, коли там покепкували з ув'язненої Тимошенко. Я не готовий сказати, чим це є для нинішньої Росії – офіційно дозволеним гумором-лайт на адресу тамтешніх публічних людей, в тому числі – політиків, чи гострою сатирою, в тому числі – політичною, на грані фолу.
Проте, з урахуванням, знову ж таки, терміну тривалості цього проекту в Росії, можу припустити: цей мультик-довгограй навряд чи зразок політичної технології. Так само, між іншим, як і "Сімпсони": за весь час існування серіалу там час від часу копають перших осіб США, і часом гумор не виглядає надто вже тонким.
У зв'язку з цим мені цікаво: чому в Україні не існує нічого подібного? Я обома руками за те, аби над нашою так званою владою не просто сміялися, а реготали. Тому, що єдині емоції, котрі вона викликає в притомної людини – бажання познущатися та висміяти. Подібні мультики, з'являйся вони хоча б раз на тиждень, могли б довести очевидне: в нашій країні люди більше бояться, як би ЖЕК не вимкнув черговий раз воду чи опалення, аніж представників вітчизняної владної верхівки.
Українці, поки що здебільшого на кухнях, відверто знущаються з Януковича, Азарова, Могильова, Табачника та інших, кого так звані інтернет-тролі давно охрестили "ПРдунами". Подібна "не боязнь" цілком врівноважується саркастичними оцінками на адресу тих, хто називає себе опозицією.
Якщо владі нема віри, то опозиції – довіри. Це так само трансформується в кухонні анекдоти, наприклад, про Кролика. Або – побутові розмови на тему вагітності Юлії Тимошенко як єдиного можливого порятунку в ситуації що склалася.
Таким чином, активна частина українців уже давно завмерла в очікуванні хоча б мультиків власного виробництва, де б із здоровим цинізмом зло сміялися з вітчизняних політиків.
Саме відсутністю подібних проектів у нас пояснюється жвавий, не завжди здоровий інтерес громадськості та преси до будь-якої появи українського політичного діяча у вигляді кумедного мультперсонажа. Насправді йдеться про елементарну заздрість: чому у нас досі до такого формату висловлення недовіри владі не додумалися...
А справді – чому? Не треба відразу наводити в якості прикладу нібито політичну сатиру від "Вечірнього кварталу". На їхні концерти ходять самі герої скетчів, щиро сміються, отже – їм це подобається.
Якщо говорити про мультфільми, то з можливостями сучасних комп'ютерних технологій їхнє виробництво буде не аж таким затратним. Так само як і розміщення в мережі.
Правда, є в цьому всьому одне суттєве застереження: ті, проти кого ці мультики можуть бути спрямовані в Україні, не реагують навіть на зауваження світової спільноти в свій бік. Називаючи це чимось на зразок антиукраїнських політтехнологій, змови проти України, яка тепер опинилася під світовим мікроскопом тощо. Тим більше що їм якась анімація... Хоча хто знає: адже по-справжньому сміятися з нашої влади та сприймати їх несерйозно, так само, як мультяшних персонажів, народ поки що не звик.
3 
1
Коментарі
28