Не треба бути астрологом, аби спрогнозувати вуличні протести громадян після повідомлень про підвищення цін на комуналку, електрику, газ тощо. Так і сталося – в Києві невдоволені оперативно зібрали Тарифний Майдан. А комуністи в сесійній залі парламенту вустами свого лідера Петра Симоненка почали вимагати повернутися до колишніх тарифів та заморозити їх. Дбаючи, ясна річ, про добробут українців.
Те ж саме кажуть спікери Партії регіонів. При цьому в кулуарах ніби ненароком обмовляючись: ось вам, люди добрі, перші наслідки офіційного зближення з Європою. Хотіли – маєте. Мовляв, це Європа тисне, аби в Україні все зростало й підвищувалося на фоні тотального зубожіння населення. Правда, говорячи так, "регіонали" з вірними їм комуністами забувають, хто довів українців до такого сумного стану. А також – чиї особисті статки зростали на фоні зниження нашого рівня життя. Нарешті, прихильники "заморожених тарифів" забули, хто пограбував Україну, хто і скільки мільярдів вивіз за її межі, і з яких грошей нині фінансується війна на Донбасі.
Соціальний протест, можливість вільно його проводити й домагатися своєї мети законними методами – ознака здорового цивілізованого суспільства. Через них пройшли й дотепер проходять розвинені країни Заходу. Не аж так часто, але частіше, ніж у пострадянських країнах, влада рахується з громадянами, знаходить компроміс. Але, беручи приклад з Європи та Америки, українцям не завадило б зважати щонайменше на три обставини.
Перша – ціни на все, від продуктів, електрики та одягу до проїзду в таксі й медичного обслуговування, зростали, зростають і будуть зростати не лише в Україні, а й у світі. Звісно, можна було б загадати для прикладу хоча б нинішню Білорусь, де все на перший погляд стабільно. Проте диктаторські режими – а саме таким є режим Олександра Лукашенка, з чим він сам охоче погоджується, - не передбачає розвитку жодного з ринків. Ані вільного, ані дикого. Натомість динамічний розвиток країн, котрі тримають демократичний курс, передбачає й регулярний перегляд існуючих цінників на все в бік збільшення. Далеко не треба ходити. Згадайте, що можна було купити на 10 доларів у США п'ятдесят років тому й тепер. Або ще ближче – 10 гривень в Україні за десять останніх років значно знизили власну купівельну спроможність. І Європейський Союз тут жодним боком не причетний. Але якщо сьогодні громадянин уже не може купити за десятку того, що міг придбати за цю суму десять років тому, він, громадянин, на соціальний протест не виходить. Отже, зростання цін – об'єктивна реальність. Процес, котрий насправді рятує країну від банкрутства. Натомість "заморожування" тарифів невпинно наближає до краю.
Друга – коли в країні йде війна, вимоги знизити ціни та підвищити зарплати розглядаються не інакше, як провокація чи диверсія. Тим, хто організовує "тарифний", "маршруточний", "хлібний", "ковбасний" чи інші подібні Майдани в час, коли на Донбасі щодня гинуть наші хлопці, страждають від війни мирні жителі, а головне – діти, повинна зацікавитися Служба безпеки України. Й провести виховну бесіду. Пояснивши: військові потреби не враховувалися в українському бюджеті ще кілька місяців тому. Крім того, треба забезпечувати переселенців, дітей, поранених. Виплачувати належні компенсації родинам загиблих. Закладати в перспективі витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури. Не забувайте також про обіцянку Президента відновити зруйноване житло державним коштом. Хто старший – варто згадати, які тотальні обмеження переживали громадяни в часи Другої світової війни. В умовах, коли все для фронту, все для перемоги, ніхто не вимагав покращення життя вже сьогодні.
Нарешті, третя. Учасники Тарифного та інших ймовірних Майданів забувають – підвищення цін відбувається не на світло, газ чи утримання будинку. За свої гроші ми хочемо отримувати насамперед послугу. Отже, майданувати треба під кожним конкретним ЖЕКом. Вимагаючи, аби після підвищення тарифів автоматично й в рази зросла якість послуг. Ось у такому разі протест не битиме в спину нашу поранену державу, а буде спрямований на те, аби чиновники краще працювали. Тобто, відбудеться за адресою.
3 
1
Коментарі