Асоціація з ЄС потрібна не для того, щоб утерти носа Росії

Перемога Володимира Кличка над Олександром Повєткіним стала подією не так спортивною, як зовнішньополітичною. Українці заходилися жартувати й навіть відверто знущатися — і об'єктом цього є не стільки "русский витязь", як Росія.

Минулий боксерський поєдинок якнайкраще лягає в канву нинішнього протистояння між Києвом та Москвою й ніби передбачає нашу майбутню перемогу на саміті у Вільнюсі. Так само непросту, за очками — але від того не менш цінну. Росія в цій великій грі справді виглядає комічно, часом жалюгідно, по-ведмежому незграбно. Багато українців отримують від такого видовища задоволення таке ж величезне, як від суботнього боксерського ­двобою.

Змінюється ставлення багатьох до Януковича — подібно Кличкові, він ніби також упевнено веде свій зовнішньополітичний бій до перемоги над Москвою. Через стійкість під потужним російським тиском президент уже виглядає мало не національним героєм. На другий план відійшли його авторитаризм та неєвропейські методи збагачення "сім'ї", хоча апетити щодо того й іншого нікуди не зникають. Дедалі менше охочих замислюватися над мотивами поведінки Януковича, бо тоді образ "мало не національного героя" дещо зблякне. Головне, щоб він "побив" Росію.

Усе це несе небезпеку сприйняття асоціації з Євросоюзом лише як способу втерти носа Кремлю. Може повторитися щось подібне до перемоги Ющенка на виборах 2004 року — тоді втерли носа і Росії, і Януковичу. А далі нічого не відбулося. Тоді ми теж отримували величезне задоволення від жалюгідного вигляду Росії.

Тепер слід добре усвідомлювати, що насправді асоціація з Євросоюзом потрібна нам не для покарання Москви, а щоб Україна стала кардинально відмінною від колишньої метрополії та від себе нинішньої. Це й буде справжньою і остаточною перемогою над Кремлем, без шансів на реванш. Виграшем не за очками, а нокаутом.

Втім, на сьогодні Угода про асоціацію з ЄС все ще під великим питанням. Є також значні підозри щодо того, що "національний героїзм" Януковича вичерпається вже на підписанні документа, і далі нічого не відбуватиметься. Саме тоді й настане час чергового тесту для українського суспільства: хоче воно лише ганьби Росії чи справді іншої України.

×