Наступного понеділка президент Віктор Янукович уперше за останні понад два роки відвідає адміністративну столицю Євросоюзу — Брюссель. Там відбудеться перенесений із 2012-го саміт Україна—ЄС.
Майбутню подію розглядають як неординарну, про неї багато говорять і сперечаються. Проте видається, що саме поява Януковича поряд із керівниками Євросоюзу буде єдиним елементом із присмаком якщо не сенсації, то чогось незвичного. Такі зустрічі тепер у великому дефіциті: президент давно загнав себе в ізоляцію, й у європейських лідерів немає бажання тиснути йому руку.
Але це рідкісне особисте спілкування Януковича із президентом Європейської Ради — Ромпеєм та президентом Єврокомісії Баррозу навряд чи стане чарівною паличкою, яка суттєво змінить плин відносин України з Євросоюзом. Справа поступово наближається до скандалу — непідписання Угоди про асоціацію.
Цього тижня Рада Євросоюзу знову підтвердила бажання ЄС укласти цей документ. І так само вкотре наголосила на умовах, за яких підписання стане можливим. Умови досить конкретні. Головні з них: припинення вибіркового правосуддя; ухвалення нового Виборчого кодексу; реформування всієї системи правосуддя — йдеться про міліцію, прокуратуру, суди; здійснення кроків для реальної боротьби з корупцією; покращення управління бюджетом.
У ЄС не очікують негайного виконання всіх умов. Януковичу досить здійснити хоча б реальні кроки до цього, продемонструвати бажання й волю.
Та президент усе одно діє за власною логікою. В основі лежить страх бодай теоретично поставити під загрозу свою безмежну владу і всі прибутки, які вона містить. Цей страх переважує інтереси країни та її майбутнє. Тому замість припинення вибіркового правосуддя у Печерському суді відбувається черговий спектакль з метою прив'язати Тимошенко до вбивства Щербаня. Апеляційний суд Чернігівської області залишає за ґратами хворого Луценка. Промовистою відповіддю на вимоги ЄС щодо реформ стало ухвалення минулого тижня Кабміном плану першочергових заходів з євроінтеграції на 2013 рік. В усьому, що стосується Угоди про асоціацію, мають місце переважно позбавлені часових рамок реалізації загальні наміри. Серед іншого, уряд фактично відмовляється від ухвалення Виборчого кодексу, який уже реально існує. Його 2009 року розробили спільними зусиллями ОБСЄ, ЄС та українських фахівців, документ отримав позитивні оцінки Венеціанської комісії Ради Європи. З приходом Януковича законопроект поклали у довгу шухляду.
Ігноруючи вимоги Євросоюзу, українська влада водночас публічно випромінює впевненість у підписанні Угоди про асоціацію у листопаді цього року. Тактика досить абсурдна. Наївно очікувати, що Євросоюз зрештою здасться і підпише документ без виконання його умов. У понеділок у Брюсселі Януковичу це ще раз доступно пояснять. Він знову вдаватиме, буцім не розуміє.
2 
1
Коментарі