Українська православна церква Московського патріархату відзначає 20-річчя предстоятельського служіння свого глави митрополита Київського і всієї України Володимира Сабодана.
— Владика Володимир став митрополитом у найскладніший для цієї церкви період, — зазначає релігієзнавець Людмила Филипович, 54 роки. — Він конкурував із колишнім екзархом УПЦ патріархом Філаретом. Статус Сабодана був доволі суперечливий, оскільки рішення Харківського собору щодо його обрання багато експертів вважають незаконним. Так само, як і статус керівника УПЦ Київського патріархату Філарета. Однак Володимиру вдалося зробити цей конфлікт керованим. Він не вийшов за межі моральної системи відносин, яка донині зберігається між цими церквами. В Україні не було релігійних воєн, послідовники різних течій не переслідували і не вбивали один одного. Далі словесних перепалок не пішло. Були хіба що протистояння при розподілі власності, коли визначали, якій церкві належатиме та чи інша парафія або собор.
Які головні досягнення Володимира за 20 років?
— На початку в УПЦ МП було досить мало парафій і священиків. Митрополиту вдалося розбудувати церкву фактично "з нуля". Нині вона самодостатня, має найбільшу кількість парафій і монастирів в Україні та охоплює дев'ять мільйонів вірян. Має власну систему управління і духовної освіти. Володимир завжди дбав про якість священнослужителів. Його характерною рисою є розуміння українськості церкви. Він толерантно ставиться до інших церков київської традиції — УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ. Володимир розпочинав діалог між православними церквами України. Однак після приходу до влади в Російській православній церкві патріарха Кирила цей діалог згорнули.
Як митрополиту вдалося зберегти автономію від Москви?
— Українській православній церкві була надана незалежність і самостійність в управлінні та права широкої автономії 1990 року за керівництва РПЦ патріарха Алексія. Ці права виборов митрополит Філарет (тепер керівник УПЦ Київського патріархату. — "ГПУ"). Попри великі проблеми і складні взаємини з Московським патріархатом Володимир зумів зберегти автономію церкви, послідовно відстоював її при спробах звести митрополію до рівня єпархії. Церква сформувала свою ідентичність і сприймається як спадкоємиця київської православної традиції. Володимир постійно підкреслює, що саме в Києві православ'я набуло специфічних східнослов'янських ознак. Після 2004 року УПЦ МП почала здійснювати реформи, що ще більше унезалежнили її від впливу РПЦ — була створена відмінна від російської система адміністративного поділу на багато дрібних єпархій, заснований власний церковний суд, засуджена участь священиків у політиці.
Під час недавньої хвороби Володимира владу в церкві намагалося захопити її промосковське крило, що виступає за звуження автономії.
— Це стало для владики добрим уроком. Він зрозумів, що керування церквою — це мистецтво політики. Тому здійснив політичні кроки — розширив склад синоду за рахунок своїх однодумців, призначив керуючим справами ректора духовної семінарії й академії Антонія. Гадаю, наступними рішеннями владика Володимир зміцнить своє оточення священнослужителями, відданими ідеї українськості православ'я.
2 
1
Коментарі