18 травня в Києві пройшов мітинг опозиції "Вставай, Україно!". Одночасно Партія регіонів провела марш "В Европу — без фашистов!". Найбільшого розголосу набула бійка неподалік опозиційного мітингу, яку зчинили "антифашисти". Вони побили журналістів Ольгу Сніцарчук і Влада Соделя. Міліція порушила кримінальну справу.
Очікували, що на опозиційному мітингу оголосять погодженого кандидата на посаду мера Києва та єдиного кандидата в президенти країни на виборах 2015 року. Однак цього не сталося.
— Опозиційного кандидата на столичного голову треба було назвати минулої осені, — вважає політтехнолог 47-річний Сергій Гайдай.
— Це дало б змогу вже вести кампанію, — продовжує Гайдай. — Адже чим вона довша, тим ефективніша.
Питання: коли у Києві будуть вибори? Ніхто не знає. Але ж, раніше чи пізніше, будуть. Коли опозиціонери кажуть, що не висувають кандидата, бо невідома дата, це означає: "Ми — маленькі, слабкі, хай влада призначить дату, а тоді ми розберемося з кандидатом". Але влада виборів у Києві не хоче, бо напевне програє їх. А для опозиції вони мали б дуже хороший психологічний ефект перед президентськими. Однак опозиціонери розгублені й поводяться дуже дивно.
Як щодо єдиного кандидата на президентських виборах?
— Вони мають відбутися 2015 року. Говорити про єдиного кандидата зарано. Якщо його оголосять наступної весни, нічого страшного не станеться. Але тут та сама проблема. Опозиціонери не мають принципу, за яким висунули б єдиного кандидата. І навіть не намагаються цей принцип шукати, щоб навколо нього об'єднувати своїх прихильників. Є два варіанти.
Перший: єдиним стає кандидат із найвищим рейтингом. Тоді домовлятися можна як перед виборами, так і після першого туру. Найрейтинговіший висуванець від опозиції пройде далі, і його всі підтримають.
Другий варіант мені видається значно кращим. Пред'явити суспільству не кандидата у президенти, а всю майбутню владу: президента, прем'єра, спікера, міністрів. І вже зараз ці ролі розподілити.
Що це дасть?
— Це буде позитивно сприйнято суспільством і зменшить тертя всередині опозиції. Всі знатимуть, що такий-от буде міністром освіти. А люди голосуватимуть не просто за об'єднаного кандидата, а й за свого кандидата у наступній владі.
Як краще це зробити? Підписати угоду?
— Якщо просто підписати, може вийти, як було з "канівською четвіркою" (Є. Марчук, О. Мороз, В. Олійник, О.Ткаченко. — "ГПУ"). Від того, що вони узгодили щось на могилі Шевченка, нічого не змінилося. Можна просто заявити весь перелік людей, які потраплять до влади і на які посади. Але обов'язково зробити прозоро. Бо якщо узгодять одну людину закрито, кулуарно, то це дасть моральне право висуватися іншим опозиціонерам.
Нарешті, якщо опозиція не висуне єдиного кандидата, а хтось із її представників виграє вибори, то він отримає всю владу. І, ймовірно, не захоче нею ділитися.
Це велика спокуса — такі президентські повноваження, як зараз у Януковича?
— Так, дуже велика. Повноваження треба зменшити. Повторити шлях, який пройшли за Ющенка — передати значну частину повноважень парламенту, уряду, місцевим органам влади. В такій схемі цілком вигідно виглядали б, наприклад, президент Віталій Кличко, прем'єр Арсеній Яценюк та спікер Олег Тягнибок. Вони врівноважували б один одного.
Коли про це домовлятися?
— Ще до виборів. І пред'явити людям разом зі складом єдиної команди. Щоб виборці звикли до цього, як до речі, що неминуче мусить відбутися.
А може бути хтось четвертий?
— Чимало кандидатів позиціонуватимуть себе як опозиційні. Ляшко з'явиться, певно, навіть Луценко. Але об'єднати опозицію хтось четвертий навряд чи зможе.
Чому опозиція має відмовитися від спокуси залишити теперішні повноваження президента?
— Дістати повну владу для однієї людини — дуже заманливо. Але я не вірю в те, що така її концентрація в руках, наприклад, Кличка, принесе користь країні. Віталій — не авторитарна людина, він не зможе сам згори провести всі потрібні реформи.
Для влади після 2015 року теж краще зменшити повноваження глави держави?
— Так. Бо за всю новітню історію України ніколи на виборах не було таких високих ставок, як для президента Януковича 2015-го. Кравчук, Ющенко, навіть Кучма не боялися за особисту безпеку чи свободу, а Віктор Федорович може втратити геть усе. І свою безпеку, і своєї родини, своїх близьких та знайомих, бізнес-партнерів тощо.
Які технології застосовуватиме Партія регіонів?
— Вона має одну-єдину технологію на всі випадки життя. Називається "бєзпрєдєл". "Регіонали" підуть на будь-що, аби залишитися при владі.
18 травня побили журналістів. Це нашкодить владі?
— Дехто вважає, що побиття журналістів, молодчики, бронетранспортер — це проколи Партії регіонів. Навпаки, саме в цьому їхня сила. Вони цього хотіли. Навмисне наймали хлопців, щоб ті показали "свободівцям" — нас радикальними діями чи сніжками не залякаєш. У нас є такі самі, які можуть це все робити ще краще. А міліція просто стоятиме й дивитиметься. А потім вас же і звинуватить. Це — демонстрація сили та дуже конкретне послання опозиції. Партія регіонів показала свої технологічні можливості. Ви зібрали мітинг опозиційно налаштованих людей — ми зберемо не менший, і його покажуть усі телеканали. Ви радикальні — ми ще радикальніші.
Як "регіонали" виплутаються перед суспільством?
— Це така гра. Побили Ольгу Сніцарчук? Це — погано, кажуть "регіонали", ми вас, журналістів, підтримуємо. Водночас, звинувачують опозицію в тому, що вона найняла цих хлопців. Міністр Захарченко говорить, що опозиція купує мітингувальників і залучає бойовиків. Така тактика продовжуватиметься й надалі, до самих виборів. До цього треба бути готовими.
3 
1
Коментарі
1