У теперішньої влади нема цілісного бачення реформ, вважає старший економіст Центру соціально-економічних досліджень "САSE-Україна" Володимир Дубровський, 48 років.
Як позначиться введення нового Податкового кодексу на економіці?
— Реформа — це зміна відносин. Свого часу введення спрощеної системи було реформою, бо були закладені інші підходи до оподаткування. У теперішній Податковий кодекс принципових новацій не вкладали, тому він не є реформою, відтак суттєво на економіку не вплине. Схеми ухилення від оподаткування через ПДВ і офшори залишаються. Тільки середнім підприємствам буде важче мінімізувати податки через проведення операцій зі "спрощенцями". Тож зросте попит на послуги конвертаційних центрів, які перебувають під "дахом" податкової.
Кодекс не збільшить надходження коштів до бюджету, бо його автори не ставили на меті зробити систему оподаткування прозорішою. Полегшення ведення бізнесу нема. Єдине, що добре: спроба знищити "спрощенців" не пройшла.
Чи є у влади цілісне бачення реформ?
— У владі різні люди. Вони представляють корпоративні інтереси, у тому числі бюрократії, які здебільшого не співпадають з інтересами громади. Цілісного бачення реформ нема навіть у тих, хто за них відповідає — наприклад, у віце-прем'єра Тігіпка. Тому реформами вони називають затягування пасків.
Будь-яка ринкова реформа — це зміна відносин у напрямку збільшення прозорості й можливостей для бізнесу. Свого часу реформами були приватизація та лібералізація цін, скасування бартеру і взаємозаліків. Вони дали поштовх економічному зростанню. Але за останніх 10 років жодних глибоких змін не відбувалося.
Тепер слід реформувати державний сектор, щоб скоротити видатки. З іншого боку — підвищити ефективність економіки через усунення монополізації. Чи не в кожному секторі зараз працює якийсь монополіст, і ця тенденція наростає. Це — найголовніша біда нашої економіки.
Як проводити реформи? Що за чим робити?
— В ідеалі слід починати з демократизації політичної системи — ліквідації вертикалі влади, переходу до парламентської системи, підвищення політичної конкуренції, реформувати місцеве самоврядування згідно Європейської хартії, щоб децентралізувати владу.
Важко провести всі інші зміни без адміністративної реформи. Вона мала б усунути збіг інтересів усередині відомств, які самі запроваджують регуляції і самі їх контролюють. Реформою буде перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи, зміна схем фінансування медицини й освіти. Бо тепер держава нібито фінансує ці галузі, але громадянам все одно доводиться доплачувати лікарям і викладачам.
Щоб позбутися системної корупції, треба реформувати правоохоронні органи і судову систему. Зробити це буде найважче. Це як лікувати СНІД — безнадійно, бо уражена імунна система. Легше створити нові структури. Але як — це мають сказати фахівці.
Закони треба змінити, спростити і виконувати. Покласти доріжки там, де люди їх протоптали, а не там, де закортіло архітектору.
Що можна взяти з досвіду країн Балтії та Грузії?
— Просто скопіювати досвід усіх успішних країн не вдасться. Реформи стають дієвими, коли враховуються національні особливості. Наприклад, у Грузії вдало реформували міліцію, яка була абсолютно корумпованою ще з радянських часів. Її розпустили, набрали нових працівників, дали їм гарні зарплати. Але Грузія — невелика держава. Ці зарплати платили міжнародні фонди. Навряд чи вони знайдуть мільярди доларів, щоб фінансувати нашу міліцію.
Як нам підійти до подолання корупції?
— Найнебезпечніша корупція у стосунках між державою і бізнесом, бо створює економічне підґрунтя для корумпованості інших сфер. Треба послідовно позбавляти чиновників можливостей впливу на прийняття законів і отримання хабарів. Якщо Верховна Рада ухвалює щось без обговорення, значить, там закладені всі можливості для корупціонерів.
Чи має влада при проведенні реформ пояснювати, що робить, радитися з експертами і громадськістю?
— Реформи мають спиратися на суспільний консенсус, інакше вони приречені на провал. Його досягають насамперед через обговорення в парламенті, яке відбувається на очах усього суспільства. Якщо ж рішення приймають кулуарно, то це призводить до таких заворушень, які були на майдані в листопаді.
Чи слід підвищувати пенсійний вік?
— Доведеться. Навантаження пенсійної системи на економіку надто велике. Такого не можуть собі дозволити набагато успішніші країни.
Теперішня пенсійна система запроваджувалася в 1930-х. Із того часу багато змінилося — тривалість і якість життя, обсяги важкої фізичної праці, співвідношення працюючих і пенсіонерів. Щоб ця система працювала нині, пенсійний вік доведеться підняти чи не до 70 років. Тому слід ввести накопичувальну систему. На перших порах скористатися іноземними інвестиціями, бо в нас бракує фінансів.
Варто також ввести податок на основні фонди приватизованих підприємств. Це буде справедливо, бо вони створювалися в радянські часи працею теперішніх пенсіонерів. Накладати пенсійний тягар тільки на заробітну плату робітників немає економічного сенсу.
Як будувати стосунки із Міжнародним валютним фондом?
— Оскільки бюджет у нас незбалансований, то нема іншого виходу, як брати позики для закриття дірок. У МВФ найнижчі відсотки. Але він не є організацією, яка контролює проведення економічних реформ. Йому головне, щоб країна могла повернути кредити.
2 
1
Коментарі
10