У середу в Україну приїхав прем'єр-міністр Росії Володимир Путін.
— Візит не можна назвати вдалим, — коментує політолог Олександр Палій, 35 років. — Підписали дві угоди — про будівництво в Україні заводу ядерного палива і створення спільного підприємства на базі заводу імені Антонова із російською авіакомпанією. Щодо останньої угоди можемо побачити особливості російського бачення рівносторонніх стосунків: штаб-квартира спільного підприємства буде розташована у Росії і керівником його буде росіянин. Отже, воно буде віддане російським судам і правоохоронним органам. Українці впливу не матимуть. Тому розмови про рівноправність недоречні.
Заяви кремлівського керівництва про те, що продовольчій безпеці країни нічого не загрожує, не зовсім відповідають дійсності. Росія закупить два мільйони тонн нашого зерна. Цікаво, що раніше український уряд чинив тиск на вітчизняних виробників шляхом квотування експорту зернових. Але для Росії ніякого квотування не буде. Зрозуміло, чому уряд не квотує експорт металургії і хімії — там заправляють олігархи. Але чому Кабмін перекладає власну некомпетентність і нездатність заплатити за збіжжя реальну ціну на плечі дрібних сільгоспвиробників?
Підписана також угода про співпрацю в рятувальних операціях на Чорному морі. Проте відклали підписання договору про транзит нафти через нашу територію. Росія не готова гарантувати поставки потрібних обсягів нафти для транспортування. Вона ладна швидше використовувати їх як важіль впливу на країни, щоб домогтися політичної лояльності. До того ж Москва незадоволена останніми угодами України з Венесуелою про прокачування нафти для Білорусі.
Апетити Кремля зростають. Після гуманітарної та ідеологічної сфери почалася експансія на цілком матеріальні речі — заводи і комбінати. І наші можновладці вже бачать, що росіянам скільки не віддай, все буде мало. Володимир Путін навіть кілька разів хвалив Віктора Януковича і наш уряд, аби у них не було шоку від нахабства Кремля.
Коментарі