— Актерскому мастерству учился, не поверите, у детей и животных, — каже російський актор 77-річний Армен Джигарханян. 5 лютого він приїхав із гастролями до Києва.
— У меня был любимый кот Фил, — продовжує актор. Говорить російською, хриплим голосом. — Акторської гри вчився у нього. От якби так вміти на сцені. Як діти плачуть, а коти кусаються, не приймаючи тебе. Або навпаки. Оце найвищий діалог.
Московський театр під керівництвом Джигарханяна до Києва привіз спектакль "Театр часів Нерона і Сенеки" за п'єсою російського драматурга Едварда Радзинського. На сцені театру ім. Франка Джигарханян зіграв римського філософа Сенеку.
Він був наставником одного з римських імператорів Нерона. Жорстокий імператор убив матір та дружину і навмисне спалив Рим. Сенеку й решту своїх наставників він стратив, бо ті готували проти нього змову. Своє життя тиран скінчив самогубством.
На зустріч перед спектаклем Джигарханян з'являється рівно о 13.00. Не спізнився ні на хвилину. До дзеркального залу Театру Франка заходить з охоронцем. Актор має густі сиві брови й вуса.
— Це нелегка п'єса. Граю Сенеку і можу спостерігати за залом. І навіть доброзичливі обличчя глядачів не дуже розуміють, в чому річ. Я і сам такий. Коли приходжу на якусь розтиражовану телебаченням виставу, часом сиджу і думаю: "І варто було через це нам зустрічатися?".
10 років тому Джигарханян грав римського диктатора Нерона. Тепер змінив роль на філософа Сенеку. Хто із них йому подобався більше — не каже.
— Це найбільш кляузне запитання, на яке, якщо дозволите, не відповідатиму. Ніхто не скаже, бо це влада. Я коли читаю якусь постанову уряду Росії, ніколи не ризикну сказати: "А я незгідний із цим". І ніхто не ризикне. Хіба коли емігрує.
14 років актор живе "на дві країни" — Росію і США.
Роль Сенеки — перший вихід актора на театральну сцену після 10-річної перерви. Запитую, чому так довго не грав.
— У спорті є мертві зони. Особливо в марафонському бігу, коли дорога довжелезна, а її треба завоювати. Спортсмен біжить і думає: "А навіщо воно мені треба?". І найчастіше сходить із дистанції. А ті, хто вже її пройшов, якраз цієї точки радять не боятися. Так і мій відхід із театру був мертвою точкою. Хоча в мене був хороший театр, я багато грав. А потім не знаю — з розуму зійшов чи збісився. Щось перетягнуло.
— А в кіно грати плануєте?
— Не кличуть. Кажуть, старий уже. Бачите, яких зараз культуристів по телевізору показують. Вони й примушують сходити з дистанції. Все змінюється. Але взагалі конфлікту з молодшими я не відчуваю. Я зараз залежний від молоді. Скажу вам те, що ніколи їм не говорю — я часто хочу їм сподобатися. А вони тоді кажуть: "Дед, кончай базар".
Любить "Ромео і Джульєтту"
Армен Джигарханян утілив близько сотні ролей в театрі та понад 200 — у кіно. За це його занесли до Книги рекордів Гіннеса. Улюбленим спектаклем називає "Ромео і Джульєтту" Шекспіра.
— Я у свої майже 80 років можу безперервно його дивитися. Якщо не встигаю побачити в театрі, включаю трансляцію — і не можу відірватися. Шекспір написав те, що є в кожному нашому серці. Взяв щось звідти і витягнув. Ще ж треба враховувати, що все це проходило через перекладачів. Як він такі слова знаходив — я не знаю.
3 
1
Коментарі