У селі Підгірці Обухівського району на Київщині завершилися зйомки історичної драми "Крути 1918".
Присвячена 100-річчю битви на залізничній станції Крути (тепер Ніжинський район на Чернігівщині. — ГПУ). 29 січня 1918 року чотири сотні київських гімназистів і студентів вийшли проти вдесятеро чисельнішого війська більшовиків.
В останній день зйомок відтворили сцену, коли українське військо розділилося. Частина пішла на Київ придушити більшовицьке повстання на заводі "Арсенал". Захищати столицю залишився курінь капітана Аверкія Гончаренка.
— Знімаємо в ті самі дні, що й 100 років тому, — розповідає автор сценарію Костянтин Коновалов, 43 роки. — Дивилися хроніку — погода була така ж: холодно, сніг. За годину має початися бій. Історичну правду відтворили за щоденниками Гончаренка.
Головні герої фільму вигадані. Сини генерала контррозвідки Павла Савицького воюють по різні боки. Старший Олекса — за більшовиків, Андрій — за українську незалежність.
Олексу Савицького зіграв актор київського театру "Сузір'я" 32-річний Андрій Федінчик, його брата — випускник столичного університету культури Євген Ламах, 21 рік.
— Із кількох реальних героїв Крут створювали одного персонажа, — продовжує Костянтин Коновалов. — Усі були молоді, відчайдушні. Цікавилися наукою, музикою. Везли на війну книжки. Студент Валерій Гойда збирався брати гітару. За сюжетом, він навчається на юридичному, прихильник Олександра Вертинського (актор, зірка естради першої половини ХХ ст. — ГПУ). Не пропускав жодного концерту. В останні хвилини життя шкодував, що музичний інструмент довелося лишити в казармі.
Виконавець ролі Гойди Олександр Піскунов для ролі брав уроки музики.
— Історичного персонажа непросто грати — постійно уявляєш, про що він думав, — каже Олександр Піскунов, 26 років. Він у чорній шинелі й кашкеті дореволюційного студента, в окулярах із круглими скельцями. На лівій руці — синьо-жовта стрічка.
— Тодішні студенти думали, як і сучасники — про дівчат, вірші, музику, навчання. І першими йшли на війну. Тепер молодь вирушає на Донбас. Я думав, що було б справедливо, якби полеглі під Крутами хлопці перед тим одружились і мали дітей. Герої мусять лишати по собі продовження.
— 1918-го у суспільстві теж було багато байдужості, — каже виконавиця головної жіночої ролі Надія Коверська, 24 роки. — Моя героїня навчається в університеті святої Ольги. Дружить із хлопцями, які пішли захищати Крути. Сперечається з матір'ю. Та вважає, що дівчина мусить сидіти й чекати, поки її візьмуть заміж. Хлопці воюють, як справжні чоловіки, Софія воює на своєму фронті — із зашкарублістю поглядів.
Бій під Крутами тривав із дев'ятої ранку до настання темряви. Українці зазнали поразки, але затримали наступ ворога. Це дало змогу делегації Української Народної Республіки укласти мирний договір із Німеччиною й Австро-Угорщиною.
27 студентів потрапили в полон до червоного генерала Муравйова. Усіх стратили. Сцену катування крутян відтворили в селі Сигнаївка Шполянського району на Черкащині.
— Важко грати цю сцену, — каже Максим Донець, 23 роки. — Мій герой — студент Володя — був одним із тих, кого спіймали росіяни. Буде кадр, де всі 27 співаємо гімн України. Знімалися босоніж. Перед тим нам сказали, що гратимемо без одягу. Коли дізналися, що це жарт — потеплішало.
Для зйомок фільму Одеська залізниця надала історичний паротяг "Ер 798–71".
Бюджет фільму "Крути 1918" — 52 млн грн. Вийде в прокат наприкінці 2018 року.
2 
1
Коментарі
1