— Усі міста Центральної Європи дуже подібні. Схожа архітектура, їжа. Що у Берліні, що у Дрездені, їдять усе однакове, і однаково шкідливе. Німецька їжа уповільнює хід думок, — розповідає чеський письменник Ярослав Рудіш, 40 років. Почесний гість літературного фестивалю "Книжковий Арсенал" приїхав до Києва за підтримки Чеського центру. Представив переклад свого четвертого роману "Останні дні панку в "Гельсінкі". Так називається бар у східнонімецькому містечку, де працює один з головних героїв.
— Останнім часом багато живу в Німеччині. Здається, що про сучасну українську чи польську літератури там більше знають, ніж про чеську. Юрій Андрухович і Сергій Жадан суперпопулярні серед німців. Після 1989-го, коли відкрилися кордони, у нас пішла мода писати про події за межами Чехії. Так, дія мого першого роману відбувається у Берліні.
Які ще міста з'являться у ваших книжках?
— Ті, де жив. Хотів би написати більше про рідне містечко Ломніце-над-Попелкою. Там у мене досі є невелика квартира. У рідному містечку найприємніше вигадувати сюжети. Там добре, але не можу перебувати у ньому довго. Звик до більших міст.
Важко бути в Чехії письменником?
— Це ніде не легко. Мені допомагає, що наполовину живу в Німеччині. Там виходить багато перекладів. За двома моїми романами зняли фільми. Цим можу заробляти на життя. За будь-яку творчу роботу в Німеччині платять значно більше. Хоча чехи багато читають і у нас дуже розвинений книжковий ринок. На 10 мільйонів населення щороку виходить купа нових книжок. Тому серед письменників велика конкуренція. У Чехії є до 10 авторів, які можуть жити тільки з гонорарів. Межею бестселера в нас є 10 тисяч проданих екземплярів. Але якщо розійдуться дві-п'ять тисяч примірників — теж добре. Усі мої чотири романи були бестселерами.
Може, напишете і про Київ?
— Щоб Київ з'явився в моєму романі, треба прожити тут хоча б півроку. Дізнатися про нього не тільки щось хороше. Київ — дуже напружене місто. Це відразу відчуваєш, як заходиш у вагон метро. Те саме і в Берліні, і в Празі. Київське та празьке метро мають багато схожих станцій. Обидва — дуже глибокі.
Москва справила гнітюче враження. Людина там здається мікроскопічною. Місто наче от-от пустить на жорна, розмеле до крупинки. Всюди ходять солдати, міліція. У Києві набагато затишніше, і пиво тут смачне.
Як виглядатимуть міста майбутнього?
— Зараз міста перетворюються на якісь гетто. Це ми бачимо у Чехії, Німеччині або й у Києві. Будують багатоповерхівки, схожі на клітки для кролів. З'являються групи, які повстають проти цього. Це яскраво видно у Берліні, де тільки побудували новий будинок, а на другий день його вже облили фарбою. Підпалюють машини, такі як у вас їздять по вулицях — великі чорні "танки". Навіть створили сайт, на якому можна було побачити, де у Берліні горіла машина.
2 
1
Коментарі