вівторок, 28 листопада 2017 00:41

"Українські закони не ставлять за мету підняти рівень нації"

Автор: ФОТО: Сергій Старостенко
  Президент асоціації видавців Олександр Афонін: ”Щоб забезпечити потреби українського читача в науковій, технічній, бізнесовій літературі, видавець повинен друкувати від 150 до 300 примірників. Книжка виходить невиправдано дорогою”
Президент асоціації видавців Олександр Афонін: ”Щоб забезпечити потреби українського читача в науковій, технічній, бізнесовій літературі, видавець повинен друкувати від 150 до 300 примірників. Книжка виходить невиправдано дорогою”

Торік зникло майже 200 бібліотек

У грудні 2016-го Петро Порошенко підписав закон про обмеження імпорту книжок із Російської Федерації. Без дозволу спеціальної комісії ввозити можна лише 10 примірників. У комітеті Верховної Ради з питань культури і духовності розглядають законопроект про повну заборону книжкового імпорту з Росії.

— Заборона ввозити літературу з країни-агресора — це політичне, а не економічне рішення. Воно малоефективне, — каже президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, 63 роки. — У СРСР, при бажанні, громадяни читали західну літературу: передруковували машинками, під копірку, передавали з рук у руки.

Обмеження на книжки з Росії якщо і впливає на наш ринок, то негативно. Не стимулює розвитку вітчизняних видавців.

Як покращити ситуацію у сфері книговидання?

— Українські закони не ставлять за мету підняти інтелектуальний, культурний, професійний рівень нації. Фактичним замовником літератури повинна виступати держава. Вона визначає напрямки розвитку економіки, науки. І в такий спосіб створює попит на відповідних фахівців. Тоді зростає попит і на різножанрову літературу, яка допомагає отримати нові знання.

В Україні всі роки незалежності книга не була серед пріоритетів жодного уряду і президента — як основний інтелектуальний інструмент формування нації та держави. Була і залишається одним з елементів соціального культурного життя на задвірках. Єдиний президент, який зробив максимум для книгодрукування, — Леонід Кучма. Підписав закон про звільнення видавців від податку на прибуток. 13 урядів намагалися ліквідувати ці пільги. Та саме ці податкові послаблення допомогли українським видавцям піднятись і почати вкладати в молодих авторів.

Скільки в Україні видавництв і скільки книжок вони друкують на рік?

— Реально діють 1400–1500. Це ті, які протягом року "засвітилися" на ринку хоча б одним виданням. Близько 380 видавництв випускають 10 і більше книжок. Хоча, з точки зору європейського книжкового бізнесу, це — жебрацький обсяг. Минулого року книжок виготовили на 3,4 мільярда гривень. Середня вартість однієї — приблизно 105 гривень. Скільки їх спожито, ніхто не знає.

Які жанри літератури представлені на українському ринку?

— Зайняті три жанрові ніші: дитяча книга, так званий "укрсучліт" і книжка для дозвілля. Останні два роки почали активніше купувати права на переклади документальної літератури. Однак це переважно описові книги: як керував колишній президент Сингапуру Лі Куан Ю, хто така Гілларі Клінтон. Антиутопію американки Айн Рейнд "Атлант розправляє плечі" у світі читали в 1930-х, а для нас цей роман — новинка. Такі видання пізнавальні, проте не дають нових професійних знань. Хоча в Україні є залишки промислового виробництва, яке потребує спеціальної літератури. Але такі книжки в нас не продукують.

Якщо ми не друкуємо спеціальної наукової літератури, то досі завозимо її з Росії?

— Частково задовольняємося російською. Після ухвалення закону про обмеження імпорту легально завозити стало складніше. На кожне видання потрібен висновок комісії, опис, попередні дозволи. Обсяги дуже знизилися. Якщо 2013-го книжок завезли на 918 мільйонів гривень, то цього року — максимум на 40,5 мільйона. Щоб не ризикувати, імпортер везе попсу — те, що легко продається.

Щоб забезпечити потреби українського читача в науковій, технічній, бізнесовій літературі, видавець повинен друкувати від 150 до 300 примірників. Книжка виходить невиправдано дорогою. Та люди, які працюють у відповідних сферах, все одно їх шукають.

Що видають маленькі видавництва і чи представлені вони на ринку?

— 70–80 відсотків літератури залишається в межах області, де видається. На ринку є книжки потужних видавництв — "КСД", Фоліо", "Ранок", "Віват", "Видавництво Старого Лева" та ще кількох. Здебільшого вони пропонують класику, перекладні видання, трохи новинок.

Решта 1200 видавництв — локальні. Це схоже на маленькі книжкові князівства, які виживають за рахунок підтримки від місцевої влади. Видають регіональних авторів, класику. Але друкують по 200–300 примірників.

Через це не відбувається обміну між регіонами України. І це стало основною причиною анексії Криму, сепаратизму на Донбасі. У Донецьку до війни знайти українську книжку було практично неможливо. Намагалися вийти на ринок "КСД" і "Фоліо", ще деякі видавництва. Однак в основному завозили перекладні видання чи українську радянську класику — Олеся Гон­чара, Павла Загребельного.

Зараз багато говорять про модернізацію районних бібліотек у Польщі. Чи можливе подібне в Україні?

— Цю програму фінансували через польський Інститут книги. Частково — місцеві громади. Недавно були репортажі з польської глибинки. Місцеві кажуть, що переїхали в селище, бо там розкішна бібліотека. Діти йдуть туди після школи — є пристосований простір, де можуть погра­тися, почитати.

У нас — зворотний процес. Іде адміністративна реформа та децентралізація. Як тільки територіальна громада отримує владу — кажуть: "А навіщо нам бібліотека? Ми ж приміщення можемо продати". Торік майже 200 бібліотек зникло. Хоча є закон 2009 року про заборону виселення бібліотек, редакцій журналів, книгарень.

Видавець Анетта Антоненко жаліється, що активно читають лише приблизно 150 тисяч українців.

— Таких досліджень зараз не проводять. 2014-го подібне зробив "Київстар". Обрахували, що 51 відсоток українців узагалі не читає. Одну книжку на рік — 12 відсотків. І 12 відсотків — понад 10 книжок на рік.

У США такі зрізи проводять щорічно за віковими групами. У Німеччині 56 відсотків дітей кажуть, що книжка в них серед пріоритетів — на другому місці після ігор із товаришами.

Зараз ви читаєте новину «"Українські закони не ставлять за мету підняти рівень нації"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути